В тых днях минуло 130 років од народжіня священика, церьковного єрарху, політіка і общественного діятеля на Підкарпатьскій Руси Александра Стойкы. Короткым екскурзом до історії припомянеме собі тоту особность нашой історії.
Народив ся Александер Стойка 16-го октобра 1890-го року в селі Карачин на Підкарпатю. У 1910-ім році закінчів Ужгородьску ґімназію, пак далше продовжовав штудовати на богословскых семінаріях – наперед в Ужгороді, далше в Будапешту, де закінчів богословіє у 1915-ім році.
В році 1916 быв рукоположеный на ґрекокатолицького священика і служыв архіваріусом і секретарьом промадярьскы орьєнтованого мукачівского єпіскопа Антонія Паппа. Під впливом того того єпіскопа у Стойкы сформовали ся сімпатії ку Мадярьску.
Александер Стойка барз скоро карьєрно поступав в рамках церьковных посад Мукачівской ґрекокатолицькой єпархії. У 1930-ім році быв призначеный каноніком, у 1931-ім році вже быв ґенералным вкарійом, і у 1932-ім році став мукачівскым єпіскопом. Орґанізовав благодійну поміч бідным на Підкарпатьскій Руси і фінанцовав публікованя ґазеты НедѢля, котра підтримовала прорусиньску і прочехословацьку орьєнтацію.
Єпіскоп Стойка сімпатізовав з промадярьскы напряменыма русиньскыма політіками. По Віденьскім арбітражу із дня 2-го новембра 1938-го року, што значіло приєднаня до Мадярьска Ужгорода, Мукачова і южной части Підкарпатьской Руси, єпіскопска юрідікція Стойкы наперед обмеджовала ся на анексовану теріторію. Із той причіны пізніше привітав такзване „поверненя“ решты теріторії до Мадярьска, значіть анексію цілой Підкарпатьской Руси гортійовскым Мадярьском. То одбыло ся в марці 1939-го року і він втогды обновив свої церьковны власти над цілов теріторійов Мукачівской ґрекокатолицькой єпархії.
В юні 1939-го року быв Александер Стойка призначеный за депутата верьхньой палаты мадярьского парламенту, де вєдно з депутатами нижньой палаты – Андрійом Бродійом, Штефаном Фенциком, Михаілом Демком і далшыма, кликав по запроваджіню автономії, котру Мадярьско приобіцяло Підкарпатьскій Руси.
То, же будапештяньскы власти не хотіли сповнити тото приобіцяня, і цілкова позіція Мадярьска, што до Русинів, выкликали неспокійность епіскопа.
Александер Стойка быв так само познатый як меценат, котрый давав заказкы русиньскйым малярям як Адалберт Ерделій, Йосиф Бокшай ці Александер Грабарь. Єпіскоп не дожыв ся кінця войны, вмер на 53-ім році жывота 31-го мая 1943-го року в Ужгороді.
Статя оброблена за: П. Р. Маґочій: Енциклопедія історії та культури карпатських русинів.
ТЕКСТ НАПИСАНЫЙ В ПРЯШІВСКЫМ СТАНДАРДІ РУСИНЬСКОГО ЯЗЫКА
Коментарі