20 років незалежности Прагы од Пряшова

Минать 20 років од часу, коли 15-го марца 1996-го року папа римскый Йоан Павел ІІ. булов Quod aptius consulertur зрядив Ґрекокатолицькый апостольскый екзархат в Чеській републіці. За першого екзарху быв выменованый втогдышній парох празькой парохії св. Клімента о. Іван Лявинець (1923 – 2012) із тітулом тітуларьный єпіскоп акалійскый.

Од парохії до екзархату

Выникнутю екзархату опереджало дакілько історічных дій. Про ґрекокатоликів у Чехії, на Мораві і Слезії, котры походили головно із Підкарпатьской Руси і Пряшівщіны, была втогдышнім пряшівскым єпархом, днесь блаженым єромучеником, Павлом Петром Ґойдічом зряджена 16-го децембра 1933-го року в Празі централна парохія. Як церьков той парохії быв встановленый бывшый Костел св. Клімента (днесь катедралный собор), котрый у 1931-ім році подаровав втогдышній римокатолицькый архієпіскоп празькый Франтішек Кордач ґрекокатоликам.

Першым парохом в Празі ся став пізнішый єпіскоп помічник Пряшівской єпархії, днесь так само блаженый єромученик, Василь Гопко. Ґойдіч окрім парохії в Празі зрядив і парохію Моравскослезьку в Бырні. По Другій світовій войні вынкли і далшы помічны приходы із властным священиком у Тахові, Планій, Єленій, Микулові і Брунталі.

По такзванім „Пряшівскім соборі“ у 1950-ім році Ґрекокатолицька церьков в Чехословакії была ілеґална. Обновити ся єй подарило аж в часі „Празькой яри“ у 1968-ім році. В тім самім році обновила ся і парафія в Празі, но не подарило ся обновити далшы приходы в чеськых країнах аж до 1989-го року. В Празі быв у 1968-ім році парохом Ємануїл Главач, ЧСВВ і од 1969-року уж быв празькым парохом Іван Лявинець, котрый ся став і першым празькым екзархом.

Кідьже 1-го януара 1993-го року выникли із бывшой Чехословакії дві незалежны державы – Чехія і Словакія, втогдышній пряшівскый єпарха Йоан Гірка, до котрого юрісдікції належали вшыткы парафії в чеськых країнах, в тім часі зрядив окремый єпіскопскый вікаріят про ґрекокатоликів у Чеській републіці і за першого вікаря выменовав о. Івана Лявинця, його канцеларьом зробив пізнішого владыку помінчика празького екзархату о. Йоана Євгена Кочіша. О три рокы пізніше папа Йоан Павел ІІ. булов Quod aptius consulertur зрядив Ґрекокатолицькый апостольскый екзархат в Чеській републіці і отець Іван Лявинець ся став його першым екзархом.

Іван Лявинець: першый ехзарха – Русин

Народив ся Іван Лявинець 18-го апріля 1923-го року у Воловці на Підкарпатьскій Руси, втогдышня Чехословакія, в родині учітеля. Было їх девятеро дітей. Скінчів ґімназію в Мукачові, богословіє штудовав у Ужгороді і Відні. По Другій світовій войні ся вже не міг вернути домів, та зістав в Пряшові і став ся секретарьом в канцеларні єпіскопа блаженого Павла Петра Ґойдіча. Учів в ґімназії, редаґовав духовны часописы Ґрекокакатолицькой церькви – Благовістник і Зоря. По арештованю єпіскопа Павла Петра Ґойдіча інтернованый єпіскоп помічник блаженый Василь Гопко меновав Івана Лявинця на тайну роботу ґенералного вікаря із вынятковыма правами.

У 1955-ім році быв Іван Лявинець арештованый і в 1956-ім році з далшыма шістьнадцятьома політічныма арештантами обжалованый і одсудженый на штири рокы арешту. По арешті мав заказ стримовати ся в в Пряшівскім і Кошыцькім краях (у Выходословацькім краю), так пішов до Прагы, де робив обычайного робітника.

24-го марца 1968-го року дістав од Фелікса Давідка (тайного єпіскопа підземной церькви) тайно єпіскопске рукоположіня. Вєдно із празькым архієпіскопом Томашком орґанізовав цілодержавну петіцію за обновліня Ґрекокатолицькой церькви, котра в тім часі была вже 18 років ілеґалнов. Петіція, вєдно з далшыма намагами духовных Ґрекокатолицькой церькви, была успішна і церьков ся подарило обновити іщі перед інвазійов войск Варшавского договору і зачатком нормалізації.

В апрілю 1969-го року быв менованый за священика ґрекокатолицького приходу – Церькви святого Клімента в Празі (днесь катедралный собор). По зряджіню чеського ґрекокатолицького вікаріяту в Празі став ся вікарьом того вікаріяту. Кідьже Католицька церьков пізніше не вызнавала єпіскопів, котры были тайно высвячены, 30-го марца 1996-го року быв Іван Лявинець знова рукоположеный на єпіскопа, што одбыло ся в Базіліці святого Клімента в Римі, і став ся першым апостольскым екзархом нововыникнутого Ґрекокатолицького апостольского екзархату в Чеськый републіці, котрый быв одділеный од Пряшівской єпархії.

Остатні рокы свого жывота пережыв Іван Лявинець в Домі святой Алжбеты в Жернувці, коло Бырна. Одобрав ся до вічности владыка Іван Лявинець, емерітный апостольскый екзарха, коло Божественной літурґії. Было то 9-го децембра 2012 року. Похороненый є в роднім Воловці, котрый днесь належыть під Україну.

У 2003 році владыка Іван Лявинець выдав в Празі збірку Поезії „Квіты на столі“, котра вышла в трьох языках (стихы зачав писати іщі у молодости і хосновав псевдонім Іван Горянин, його перша збірка вышла на Підкарпатю у 1942-ім році під назвов „Страна простацкая“). Жыво інтересовав ся русиньскым ділом, стрітили сьме ся із ним на 6-ім Світовім конґресі Русинів в Будапешті. Знав о вшыткім, што ся в русиньскім світі робило і мав много пропозіцій, но і крітічных припомінок.

Сучасность

Екзархат мав в часі свого зряджіня девять парохій, днесь їх має 21. Довєдна має 30 священиків і сучасным екзархом од 2003-го року є владыка Ладіслав Гучко, котрый быв до екзархату закликаный зо Словакії і так само має русиньске походжіня, хоць сам перед тым быв римокатольцкым священиком. В Чехії ку ґрекокатоликам у 2001-ім році приголосило ся 7 704 віруючіх. Но велику ґрупу тых, котры ходять на ґрекокатолицькы богослужіня, творять заробітчаны зо Словакії і Україны. Рахує ся з тым, же реално в Чехії вєдно із людми, котры там пришли за роботов ці на штудія на універзіті, жыє коло 70 000 ґрекокатоликів.

Як раз зміна „етнічной мапы“ ґрекокатоликів в Чехії принесла і свої неблагы ефекты. Покля парафія в Празі, пізніше вікаріят і екзархат, є прямым продовжовательом Пряшівской а перед тым Мукачівской єпархій, котры выникли дякуючі Русинам, велика громада Українців, головно із Галичіны, котры пришли в остатніх двох десятьлітях до Чехії за роботов, вже дакілько раз вымогали, жебы екзархат в Празі став ся частьов Україньской ґрекокатолицькой церькви. Бунт быв у 2003-ім році зробленый і коло інтронізації владыкы Ладіслава Гучка, коли громада „неспокійных“ Українців, котры хотіли україньского єпіскопа, не хотіла пустити нового владыку і далшых єпіскопів і честованых гостів до катедралного собору, де мав быти новый владыка інтронізованый.

Но напрік тому екзархат доднесь зістав екзархатом про віруючіх ґрекокатоликів вшыткых народностей, котры жыють в Чехії і голосять ся ку ґрекокатоликам. Так само ся не подарило доднесь залучіти екзархат до Україньской ґрекокатолицькой церькви і належыть під Конґреґацію выходнех церьквей в Римі. В екзархаті ся служыть в церьковнославяньскім, чеськім, словацькім і україньскім языках.

ТЕКСТ НАПИСАНИЙ В ПРЯШІВСКЫМ СТАНДАРДІ РУСИНЬСКОГО ЯЗЫК