«70%» – Лемкы над Нічлавом, ч. 2 – неділя, 18.00 год.

Каждый, хто буде ішол улицьом Шевченка – головном улицьом подільского місточка Копичынці – спостереже тот скромный монумент. Копичынецкы Лемкы заплянували поставити го з нагоды 60. річниці выселіня з Польщы. Торжественно одкрыли памятник при кінци літа 2004 рока – то было першым пунктом проґраму локального лемківского фестівалю. Тот памятник – знак памяти Лемків о тым, чого они николи не забудут, а і хотіли бы, жебы і інчы не забывали.

Подібных монументів – высокомистецкых і простых, величавых і скромных – на Украіні тепер поставлено вельо. Цікаве, же переважні ініцияторами встановлюваня памятників в памят о выселіню з рідной землі в 1944-46 роках сут Лемкы, а формальні – Товариство «Лемківщина». Чогоси як раз Лемкы найбільше бесідуют і пишут о выселіню, орґанізуют вшелеякы концерты, одзначыня смутных річниц выгнаня, офіруют грошы на такы знакы памяти. Але на самым камени монументу все окрем слова «Лемківщина» буде вырыте і «Підляшшя», «Холмщина», «Надсяння» ци і «Західна Бойківщина».

Але ту, в Копичынцях, было інакше: Лемкы заініциювали тото, зорґанізували вшытко, а сам тот памятник запроєктувал Омелян Фейло, выселеный зо села Собятин, же коло Ярославя. Його ідея – проста, але добра. Не вчыл ся в высокых школах, але барз любил малювати, різбити, наприклад, різбил іконостасы.

А орґанізувал вшытко товды голова локального осередка «Лемківщини» Іван Пласконь – то він на фото. І тепер Лемкы, же жыют понад річком Нічлавом, горды з того, же мают тіж свій камінный знак памяти. Бо фестівалі проминули, а памятник стоіт.

Лемками зробили в Копичынцях вельо… Але… што дале? Як зробити, жебы памят не закаменіла, не лишыла ся лем памятником при дорозі? Што діяти, жебы лемківска бесіда, культура ожывали, розвивали ся? Прецін памятник нелегко поставити, але то найпростійша річ. То знак минулого. А яка будучніст Лемків в Копичынцях?

Думам, што участникы нашой стрічы по бесіді задумали ся о тым. А вы што думате? Но-ле, послухайте передачу і поміркуйте…