Голосник

70 років од підписаня оптацій міджі ЧСР і СССР

10-го юла 1946-року быв піпдисаный Договор міджі владов Чехословацькой републікы (ЧСР) і Союзом совітьскых соціалістічных републік (СССР) о переселіню жытелів україньской, російской і білоросійской народностей із теріторії ЧСР до СССР. Переселных было майже 12 тісяч людей, векшынов Русинів.

Нова політіка державы

По Другій світовій войні змінила ся народностна політіка ЧСР. Покля 1-ша Чехословацька републіка будовала свій образ на народностній розмаїтости, повойнова Чехословакія мала быти подля заміру влады презідента Едварда Бенеша без народностных меншын. Насилно выселены были судетьскы Німці, но і словацькы Мадярі. Схосновала ся при них колектівна вина за колаборацію почас войны. Вєдно з тым чехословацька влада рішыла можливости, як сповнити жаданя волиньскых Чехів, жебы ся могли навернути до свойой отцюзнины.

І так зачатком юла 1946-го року дішло ку підписаню договору о оптаціях. Майже 33 тісяч волиньскых Чехів ся дякуючі договору могло вернути до Чехословакії, но Чехословакія мала так само СССР наградити людей, о котрых Москва пришла. В договорі ся офіціално писало о оптації чехословацькых жытелів україньской, російской і білоросійской народностей. Но реално такы народностны меншыны в ЧСР не были. Оптації ся так дотулили головно Русинів, котрых у майже 12-тісячовій кількости переселеных была переважна векшына.

Не была то „Вісла“

Хоць замір чехословацькой влады быв ясный – дістати до ЧСР волиньскый Чехів і збыти ся Русинів, Чехословакія выбрала іншу стратеґію, як Польща. Покля в тім самім часі одбыла ся „Акіця Вісла“, в рамках котрой Польща насилно выселила з дня на день русиньскых жытелів на свої западны теріторії по Німцях і до Совітьского союзу (Совітьской Україны), в Чехословакії мало іти о „добровольне переселіня“.

По русиньскых селах од літа 1946-го року зачали ходити оптачны комісарі, котры реґрутовали людей, жебы ся голосити на переселіня. Робочов методов была головно лож. Комісарі реґрутовали людей на то, же підуть на теріторії де є высоко уроджайна земля, де будуть годны ґаздовати омного ліпше, як дома. Так само хосновали і натисковы методы. Тоты самы комісарі ходили і по словацькых селах, де бунтовали словацькых жытелів проти Русинів і роздавали їм пропаґачны матеріалы напрямены проти Русинів, котры собі  потім русиньске жытельство нашло выліплены у своїх селах. Хосновали ся гесла як „Keď si ruský, choď do Ruska!“ (Кідь єсь руськый, ідь до Росії!), або ся хосновали гесла, же Русины суть бандерівці, што у Русинів выкликавало страх перед ненавистьов майоріты і так само підписало ся то під рішаня многых людей одыйти з державы, в котрій їх „не хотять“.

Скламаня такой за граніцьов

По піврочній аґітації оптації офіціално зачали 28-го януара 1947-го року і тырвали до 15-го децембра того самого року. Як вже было спомянуто, за тот час было переселеных майже 12 тісяч жытелів.

Кідьже люди вірили неправдивій пропаґанді о тім, як будуть на новім місці успішно господарити, ішли з цілым своїм ґаздівством – брали свої коні, возы, худобу. Были про них приготовлены шпеціалны влакы. Одходили цілы родины. Но вже по перекрочіню граніці пришло скламаня. Збачіли бідну, войнов і голодом збідачену землю. Зачали їх перекладати до совітьскых влаків, одняли їм їх маєток. Хоць векшына собі такой усвідомльовала, же увірили лжі, путь назад про них не єствовала. Дізнали ся, же перекрочіньом граніці стратили гражданство Чехословакії. Так само їм пропав вшыток їх маєток – домы, земли, з котрых одышли.

Чехословацькы Русины были переселены на теріторії по волиньскх Чехах. Домашнім жытельством, в уж і так про них траґічных моментах, не были позітівно приниманы. Єствують документы о тім, як проти них бунтовали домашні Українці, як їх діти не хотіли взяти до містных школ ітд.

Офіціално Сталін хотів таку саму кількость жытелів із Чехословакії, кілько было із СССР до Чехословакії переселеных волиньскых Чехів. Но то ся совітьскым і чехословацькым властям не подарило. Кідьже люди, котры одходили, раховали з тым, же в писемній корешпонденції може быти цензура, многы собі доїднали міджі собов шіфры. Были доїднаны, же кідь буде на новім місці добрі, будуть писати, же є плано. Кідь буде на новім місці злі, будуть писати, же є добрі, жебы то перешло через контролю. Домів ходили писма, же є „барз, барз добрі“. І так напрік далшым намаганям чехословацькых властей, не подарило ся вже здобыти далшых людей, котры бы „добровольно“ хотіли оптовати. По смерти Сталіна тема оптацій утихла.

Іншы як з Лемковины

Кідьже Русины із Чехословакії были в іншій позіції як Русины з Лемковины, были добровольно переселены на властну жадость, а не насилно выселены, з кривдов, котра ся їм стала, ся на розділ од Лемків нияк не хотіли змірити і так од першых днів робили вшытко, жебы ся могли вернути назад до Чехословакії і здобыти своє гражданство, котре їм пропало.

Перша неорґанізована етапа навертаня родаків до Чехословакії проходила на зачатку 60-ых років 20-го столітя. Перше орґанізоване навернутя было в році 1962 і найвецей людей вернуло ся в роках 1967 – 1968. Остатня етапа навертаня ся проходила по гаварії в Чорнобыли. Втогды вже словацька влада незалжной Словакії доїднала, же ся з Україны могло вернути в роках 1993 – 1999 1212 людей.

Цілково ся назад вернуло 7500 переселнців, но в тім чіслі зо женами і дітми тых, котры як свободны одышли в рамках оптацій.

Йосиф і його братя

Тема оптацій была в Чехословакії довгый час табуізована. Аж в остатніх роках о оптаціях мож найти все веце інформацій. Темі ся довгодобо на Словакії науково присвячать доц. ПгДР. Михал Шміґель, Пгд. із Філозофічной факулты Універзіты Матея Бела в Баньскій Быстріці. Сам є сыном оптантів, котрым ся подарило вернути назад.

Дакілько років назад выникнув і філм режісеркы Анны Главачовой під назвов Йосиф і його братя (Jozef a jeho bratia), котрый быв зробленый у співпраці Здружіня інтеліґенції Русинів Словеньска і Інштітуту памяти народа (Ústav pamäti národa). Філм є жывотнов історійов Йосифа Бобалика із Лукова, котрый у філмі говорить лем єдну із тісячів траґічных жывотных історій русиньскых людей переселных до СССР.

На фотоґрафії: Одход оптантів зо желізнічной штації в Снині.

ТЕКСТ НАПИСАНИЙ В ПРЯШІВСКЫМ СТАНДАРДІ РУСИНЬСКОГО ЯЗЫКА


Шеруй.

О авторі

Петро Медвідь

Народженый в центрі Пряшівской Руси, в місті Пряшів. Локалпатріот. Актуалну тему з його точкы погляду мож чути каждый четверь в проґрамі Вступне до контроли о 18.10 год. Каждый робочій день од 8.00 год. мож слухати його Корзо, в котрім вас возьме до світа актуалной політікы. Контакт: petro@lem.fm

Коментарі