Днесь минать 70 років од дня, коли быв за єпіскопа высвяченый Теодора Ромжа, мукачівскый ґрекокатолицькый єпіскоп, мученик. Хто быв тот Русин, котрый быв записаный до лику святых Католицькой церькви?
Блаженый священомученик Теодор (Ромжа), котрый мав русиньске походжіня, народив ся 11. апріля 1911 року у Великім Бычкові. Быв священиком, пізніше єпіскопом, педаґоґом на Підкарпатьскій Руси. По закінчіню ґімназії в Хусті штудовав теолоґію і філозофію на Колеґії Ґерманікум у Римі і таксамо на Папській ґріґоріяньскій універзіті. На кінцю свого перебываня в Римі быв высвяченый на священика. Вернув ся на Підкарпатя, рік служыв на парафії у Березові а од 1939 року почав передавати лекції в Ужгородьскій ґрекокатолицькій богословскій семінарії. Перед тым, як приближыла ся лінія фронту до Карпат і вступили на теріторію Підкарпатя совєтьскы войска, Теодор Ромжа быв 24. Септембра 1944 року рукоположеный на єпіскопа русиньской Мукачівской ґрекокатолицькой єпархії.
Функцію єпіскопа Ромжа здобыв в траґічный про Ґрекокатолицьку церьков час. Підкарпатя было приєднане до Совєтьского союзу і комуністічны власти зачали ліквідовати Ґрекокатолицьку церьков єднако, як тому было в сусідній Галичіні. Там але церьков была основов, головным жрідлом україньской націоналістічной опозіції нового режіму. Факт, же церьков на Підкарпатю была інша, не мало про режім жадне значіня.
Наперед своєтьскы тайны службы хотіли пересвідчіти Ромжу, жебы перешов до православія і жебы передав єпархію під юрісдікцію Москвы. Коли тото Ромжа катеґорічно одмогав, НКВД перешло на свої добрі выпробованы методы. 27. октобра 1947 року ґрупа аґентів спецслужбы зорґанізовала гаварію на дорозі міджі селами Іванівці і Лохово так, жебы гаваровало авто, в котрім сідів єпіскоп. Ромжа не умер з причіны гаварії, пережыв і быв в шпыталю в Мукачеві. Умер аж 1. новембра по півночі, курто по тім, што му была дана отрова, яку му подала аґентка тайной службы, котра ся переоблекла за здравотничку. Похованый быв кріпты в Ужгороді.
Наперед ся думало, же тіло єпіскопа было іщі в 50-тых роках з місця похороненя однесене і зничене совєтьскыма орґанами. По несподіванім найджіню тіла загнали його на єкспертізу до Будапешти, жебы овірити правость. По выголошіню владыкы Теодора за блаженого, дня 27. юна 2001 року, і по скінчіню експертізы были його мощі перевезены святочным способом через Словакію назад до Мукачівской єпархії до Ужгорода. Днесь суть в Катедралнім соборі Поздвиженія Честнаго Хреста, в капліці на лівім боці церькви, на місці, котре собі іщі за жывота облюбив і де часто служыв літурґії.
Петро Медвідь