«70%» – З Рыхвалду до Свіржа, ч. 1 – неділя, 18.00 год.

В школі на математиці часто мусіли сме рахувати ріжны задачы, де хтоси ішол піше, автом, а може і желізницьом з пункту А до пункту Б, а тіж з пункту Б до А. Часом в задачы стояло, же хтоси ішол з пункту А, а тот другій крачал як раз з пункту Б і треба было порахувати коли і де ся стрітят. Для меншых діточок тoты заданя были, розуміє ся, легшы. А в задачах для старшых – вандрівникы не єднако ся понагляли, єден ішол скорше, другій – помалы, а не раз тот другій выходил з пункту В кус пізнійше, жебы ученикам было тяжше вырахувати задачу. Тепер думам о тым, же тоты шкільны задачы, якы выглядали дост трудны для школярів, страшні, страшенні просты в порівняню з тыма, якы мусиме даколи розвязувати в жытю.

На знимках видите як раз тоты два пункты: од лівой стороны пункт А – то село Рыхвалд на Лемковині, яке днеск знаме яко Овчары, а од правой пункт Б – село Свірж в львівській области. Родина Гутників была вывезена з пункту А початково не в пункт Б, а цілком дальше на схід, в пункт Ц, одкаль ся вернула в пункт А, то єст в Рыхвалд. Жебы вернути в пункт А, Гутникы і інчы лемківскы родины на дали граници 7 баранів – жебы урядникы стали ся баранами і не виділи, же Лемкы – то не Полякы, якых вывозят до Польщы.

Сім баранів старчыло на три нецілы місяці. Товды зас треба было з пункту А іти на схід. Але не в пункт Б, ніт, а в пункт Д…

Нелегко было бы розвязати тоту задачу. Бо тяжко порахувати, кілько тырвала тота подорож, як скоро переміщала ся родина Гутників на каждым одтинку. Барз трудно вычыслити, кілько треба было бы на границі дати баранів, жебы на все лишыти ся в пункті А, то єст в Рыхвалді. А іщы труднійша буде тота задача, як додати в єй змісті, же єден з членів родины, 14-літній хлопец, лишыл ся в пункті А, а пак был депортуваный на захід Польщы в пункт Е. І в пункт Б, жебы ся стріти з родином, пришол він по долгых роках, уж не хлопчыском, а дорослым мужом, ґаздом…

Навет шкільна задача з математикы нераз не єст проста, но і, наприклад, рівняня можна рішыти не єдным способом, а двома ци трьома. А што повісти о задачах, якы дає нам жытя! Зато не вартат смотріти на чудже жытя, як на примітивну задачу з єдным розвязаньом, де можеме вписати лем єдну правильну – ци хоц яку – неправильну – одповід. Думам, же до такого переконаня приде каждый, хто послухат днешню передачу.