«70%» – З Ванівкы до Іванівкы і не лем…, ч. 1 – неділя, 18.00 год.

Квітла яр 1939 рока… Спокійна, мирна. Але в повітри ся одчувала тырвога, гейбы перед бурьом. Штораз темнійшы хмары зберали ся, штораз частійше зрывал ся шаленый, дикій вітер. Здавало ся, же за момент заблисне перун, загырмит… Але іщы было тихо…

Андрий тіж одчувал тото барз остро. Хлопы в Ванівці, коли стрічали ся в неділю, чытали ґазеты і бесідували медже собом, же такой мусит быти война. Єдного дня Андрий повіл жені Касьці і дітям, жебы вшыткы красні ся позберали і пішли до Корчыны до фотоґрафа. Бо не знатя, як то буде, де они будут… Може, Андрия Полуйку заран, позарани мобілизуют до войска… То треба мати бодай знимку на памятку.

І ото тота знимка… Взріла-м єй, коли влони пришла-м в гості до хлопця, якого видите на фотоґрафіі од правой стороны – Юлияна. Юлько ту ма єденадцет років і в школі найбільше любит математику. Того хлопчыска на знимці вшытко цікавит, він уважні призерат ся і роботі сусіда – столяря і машыністы на желізници…

А предомном сідит тот сам хлопец, якого і днес вшытко цікавит, лем кусцьок старшый – сполнило ся му 94 рокы…
Днеска споминаме тоту влонишню стрічу і пана Юлияна, якого уж, на жаль, неє з нами… І бесідуєме про Ванівку…