95 років од народжіня Василя Сочкы-Боржавина

3-го януара минать 95 років од народжіня вызначного русиньского поета, публіцісты, історіка літературы, педаґоґа і културного діятеля Василя Сочкы.

Знати його творы мож під меном Василій Сочка-Боржавин ці під псевдонімами Василій Боржавинъ, Алексндеръ Андрейчикъ, Юрий Соколич, Степан Соколич, М. Варґа.

Народив ся Василь Сочка в місті Берегово, на Підкарпатьскій Руси, втогды в Чехословакії, 3-го януара 1922-го року. Быв із учітельской родины і векшыну свого дітинства пережыв в Ужаньскій долині.

По тім, што закінчів основне навчаня в народных школах у Кострині і Перечині, далше здобывав освіту в Ужгородьскій і Хустьскій руській ґімназії. Возлюбленыма педаґоґами были про нього в Ужгородьскій ґімназії русинськый писатель Алексій Фаринич, біолог і голова скавтів імени Александра Духновіча Степан Фодор, ерудованый латиніста Андрій Контрош.

У Хустьскій ґімназії найвекшый вплив мав на нього літературознатель і фолклоріста Петро Васильовіч Лінтур, якый вів літературный кружок, актівныма членами котрого были в будучности знамы писателі Дмитро Вакаров, Іван Чендей, Василь Сочка-Боржавин, Петро Продан, Михайло Кемінь, а так само будучі педаґоґове Ужгородьской універзіты Кіріло Галас, Василь Орос, Михайло Симулик.

В році 1940 закінчів руську ґімназію в Хусті. В часі войны штудовав Філолоґічно-славістічны наукы на Будапештяньскій універзіті Петра Пазманя. В рр. 1941 аж 1944 на тій універзіті навчала ся серьйозна ґрупа молодых літераторів, серед котрых были Еміл Балецькый, Олеґ Грабарь, Дмитро Вакаров, Петро Продан, Василь Сочка-Боржавин, Семен Панько, Кіріло Галас, Юрій Керекеш, Йосиф Архій, Михайло Симулик, Михайло Бубряк. Сочка, єднако як і Петро Продан, Кіріло Галас а Юрій Керекеш по войні завершыли свої штудії на Ужгородьскій універзіті.

По абсолвованю высокошкольскых штудій зачав робити в редакчній колеґії ґазеты Закарпатська правда. Робив і бібліоґрафа в Закарпатьскій областній унівезалній бібліотеці, учітельовав у школах Тячівского, Мукачівского, Берегівского району. Робив на одділіню Закарпатьского інштітуту здокональованя учітелів, де мав посаду ведучого кабінету народностных школ (з мадярьскым і румуньскым языком навчаня).

Василь Сочка зачав творити як російскоязычный поет іщі почас штудій. Першу поетічну збірку выдав під псевдонімом Василій Боржавинъ з назвов Горы и доля в році 1940. Почас штудій в Будапешті друкує свої поезії в ужгородьскых ґазетах Русская правда, Русское слово, а першы короткы прозаічны творы в Карпаторусском голосе і в ґазеті Slovenská jednota, котру в сороковых роках выдавали в Будапешті мадярьскы Словаци.

Далшы збіркы выдав омного пізніше. Верховинские напевы вышли у 1960-ім році, Горы и доля: поэзия и проза в році 1990.

В посткомуністічнім періоді Василь Сочка одограв єдну із найважнішых роль в русиньскім русі на Підкарпатю. Быв співосновательом і головов Общества карпатськых русинов (председом в рр. 1991 – 1992), в роках 1991 – 1995 быв членом Світовой рады Русинів, брав участь на конференціях, котры были присвячены популарізації карпаторусиньской дідовизны дома і за граніцями.

Василь Сочка опубліковав серію біоґрафій під назвов Будителі подкарпатськых русинов (р. 1995), збірку по русиньскы писаной поезії В подбескидных долинах, котра вышла у 1996-ім році і в році 1999 выдав збірку нарисів і приговорів присвяченых русиньскій літературі під назвов Зазвонили в селѢ на вичурню. Выдав і далшы педаґоґічны роботы. Умер 27-го авґуста 2010-го року.

ТЕКСТ НАПИСАНИЙ В ПРЯШІВСКЫМ СТАНДАРДІ РУСИНЬСКОГО ЯЗЫКА