Як інформовало Русиньске літературно-културне общество, у віторок 28-го апріля 2026-го року у віці 66 років вмер русиньскый поет, співак, патріот свого краю – Василь Матола.
Народив ся Василь Матола в селі Івановці, Мукачовского района, 10-го марца 1960-го року. Абсолвовав штудії на Ужгородьскім технікумі електорнічных заряджінь. Працовав як технолоґ-інжінір у своїм выштудованім фаху. Од 2005-го року быв десять років співаком у Закарпатьскім академічнім народнім хорі.
Василь Матола быв творчов душов. У віці 40 років почав писати віршы. Писав по русиньскы, але і на україньскім а російскім языку. Вышло му дакілько поетічных зборників, меджі котрыма мож спомянути по русиньскы выданы зборникы стихів – Пирші і не пуслідні сторінки, Русинська иконка, і Днесь час такый.
У 2006-ім році став лавреатом Русской премии, у 2010-ім році став переможцьом конкурзу Ужгород – місто – сад.
Любив Ужгород, в котрім жыв, любив і ціле своє родне Підкарпатя. Быв єдным із близкых приятелів коріфея сучасной підкарпатьской русиньской поезії – Івана Петровція, і часто їх вєдно мож было стрітити в склепі із книгами Петровція, котрый мав назву Бовт Файні Книгы. По смерти Петровція у 2016-ім році Василь Матола іщі утримовав бовт аж до 2021-го року.
Блаженый покой і вічная память!







