Лемкы в европейскым просторі культуры. Дебата в Етноґрафічным Музею

В четвер 25. червця/юнія в Державным Етноґрафічным Музею в Варшаві одбуде ся дебата посвячена спадковині і сучасній присутности Лемків/Русинів в европейскій культурі. Бесіда пятьох заанґажуваных в охорону і розвиток лемківской культуры осіб заповідат ся інтересуючо.

Русины од десяток років ведут нерівну борбу о культурне перетырваня. Выміна соспільности медже Польщом а Совітскым Союзом в 40. роках ХХ ст., акция «Вісла», коли комуністичны власти Польщы довели до розбитя спільноты і унеможливляли натуральну трансмісию культуры – остают жывом травмом в колективній памяти. Єй наслідства одчуваме сучасні – в сеґментациі спільноты, в перерваных реляциях, ослабленым переказі языка і традиций, в напятю медже локальном достоменністю а сучасным світом.

Як раз тоты темы будут основом дебаты, котру поведе др габ. Пьотр Маєвскій – культурознавця і социйолоґ з Університету SWPS, знавця антрополоґіі опору і студий над ґруповом памятю.

Єдном з тем буде кондиция лемківского языка. Де і як ся го вчыт, хто в ним публикує, хто бесідує. Оксана Грабан-Ліхтаньска, діячка і авторка літературы, тлумачка, веде онляйновы занятя з лемківского языка, спілтворила часопис для діти «Лемколянд» і едукацийный проєкт Фай по свому в социяльных медиях. То примір орґанічной роботы, на стыку едукациі, культуры і активізму. Наталия Малецка-Новак, спілтворчыня радия і порталю ЛЕМ.фм, репрезентує тіж медияльный вымір той борбы. Меншыновы медиі то днес єден з каналів, якій уможнює языкови жыти поза хыжом, в публичным просторі.

Мимо же акция «Вісла» была проведена близко 80. років тому, то єй досвідчыня тырват дале. Дебата підойме звіданя, як памят выселінь фунґує в старшого поколіня, як в молодых – ци єст перепрацуванa, творчо перетранспонувана в штуку і наррацию, ци радше одсувана, хована, промолчана.

Юрий Стариньскій, історик і хореоґраф, основатель Лемківского Ансамлбю Пісні і Таньця «Кычера» і творця великого архіву бесідуваной істориі Лемків в Ліґници, од десяток років громадит свідоцтва. Проф. Лідия Стефановска з Варшавского Університету внесе до бесіды компаратистичну перспективу – єй баданя обнимают культуру і штуку Серединной Европы ХХ і ХХІ столітя, простір, в котрым лемківскє досвідчыня розбитя вписує ся в шыршый контекст долі меншын на континенті.

Лемкы сут в Польщы формальні узнаном етнічном меншыном. Што то означат в пактиці? Дебата підойме тему напятя медже правным а реальным інституцийональным підпертьом. Фінансуваня меншыновой культуры в Польщы діє в опертю о ґрантовый систем, котрый, хоц істнує, то ґенерує ріжны дилемы – непевніст продолжыня, залежніст од політичных пріоритетів, конечніст постійного пояснюваня свойой культуры і потреб перед комісиями, котры оціняют внескы.

Ци лемківска культура фунґує днес головні як «спадковина до вказаня», на фольклористичных фестівалях, в кроях на сцені, ци єст тіж простір для сучасных форм? Михал Шымко, куратор великой выставы сучасной штукы «Формы присутности. Штука Лемків/Карпатскых Русинів» і автор дисертациі посвяченій достоменности в лемківскій сучасній штуці, єст доказом, же тот простір фунґує – хоц єст тяжкій до здобытя.

Розсіяня Лемків по выселінях спричынило, што діаспора не єст периферийным, а центральным досвідчыньом спільноты. Дебата порушыт тему розсіяня і його влияня на тырваня культуры і того, якє значыня мают символичны повороты на землі предків.

Штораз векшу ролю має сіт інтернету. Соспільны медиі і діґітализация спадковины дают можливіст будуваня спільноты мимо ґеоґрафічной атомізациі – то шанса, але тіж выклик, бо фурт сут потребы, кєд іде і о фінансовы, і особовы ресурсы, котрых бракує. Як ся утримати з культурной діяльности, коли рынок збыту єст малый, ґранты непевны, а заанґажуваня выникат часто з почутя місийности і волонтерства?

Дебата в Державным Етноґрафічным Музею то нагода, жебы в єдным місци почути голосы практика культуры, академіцкого бадача, соспільного аніматора, журналисты, артисты – вшыткых спаят лемківска тема. Стріча єст безплатна, але за вказаньом безплатнго білету (до одобраня в музею).