Не є жаднов таємніцьов, же і державы, в котрых суть Русины вызнаны як окремый народ – окрема народностна меншына, дотеперь фінанцують културны, общественны, освітні проєкты, котры далше продовжують в українізації Русинів, продовжують в демаґоґії. Лемже Брусел од того далеко так само не має.
Проґрамы черезгранічной співпраці Interreg якбач не є потребне представльовати. Як можеме прочітати в офіціалній дефініції тых проґрамів, „Interreg є єдным із ключовых інштрументів Европской унії на підпору черезгранічной співпраці посередництвом фінанцованя проєктів.“
Проґрамы Interreg суть фінанцованы із Европского фонду реґіоналного розвитку, значіть прямо Бруселом. За тоты рокы, што Interreg фунґує, треба признати, же зафінанцовало ся много добрых, хосенных проєктів.
Но проблемов є, же якбач ся аж так не задумують урядници над тым, што ся іде фінанцовати, над даякыма шпеціфіками, котры бы могли быти проблематічны, і старчіть, же під проєктом суть підписаны офіціалны інштітуції.
В юні того року в Словацькім народнім музею – Музею україньской културы у Свіднику одбыла ся конференція під назвов „Традіції і култура приграніча“, яка была фінанцована якраз посередництвом проґраму Interreg (VI-A NEXT HUSKROUA). Прартнерами были споминаный музей, котрого існованя само о собі є проблематічне, Закарпатьскый музей народной архітектуры і бываня в Ужгороді, і Жупный музей в Сату Маре, в Румунії.
Конференція была роблена в рамках проєкту „За граніцями народностей. Етноґрафічны і културны подобности меджі Румунами, Українцями і Словаками в реґіоні вышньой Тисы“.
Кедь ся бавиме о вышнім току рікы Тиса, пак треба повісти, же в доста великій части тота ріка тече через Підкарпатя, де жыють Русины. Лемже подобности меджі Русинами і іншыма народами, котры жыють коло Тисы, ся на конференції не глядали.
Самособов, ани свідницькому музею, ани тому ужгородьскому, не пасує до їх офіціалной реторікы споминаня того, же суть і Русины, докінця і на Підкарпатю, котры хоць ся офіціално не можуть голосити ку своїй народности, но жыють коло рікы Тиса. І так ся глядають подобности у Українців.
Брусел зафінанцовав конференцію, котра далше пошырьовала українізацію Русинів і демаґоґію.
Лемже вопросом є, ці тото бы мало быти підтримоване з боку Европской унії. Не мало бы то быти якраз навспак, же і вдяка тому, же нашы країны суть в Европскій унії, мали бы сьме мати векшу певность в тім, же нашы права, наше існованя не буде спохыбньоване?
Як інформовала україньска ґазета Нове життя, меджі выступаючіма на конференції, заплаченій Бруселом, быв і бывшый директор свідницького музея Мірослав Сополиґа, котрый мав о Русинах не раз абсолутно неприпустны высловы, і вдяка ним у своїй функції, по тиску русиньскых орґанізацій і актівістів, наконець скінчів.
Треба нам далшы арґументы на то, жебы сьме зрозуміли, же Брусел зафінанцовав конференцію, котра далше пошырьовала українізацію Русинів і демаґоґію проукраїньскых кругів? Як ся дочітаме далше в споминаній ґазеті, бывшый директор представив, окрем іншого, вклад музея до баданя і захованя културной дідовизны „Українців-Русинів“.
Вызерать то так, же русиньскы орґанізації в окремых державах будуть мусити веце мерьковати нелем на то, на што дає грошы держава, але і на то, ці українізачны демаґоґічны кругы не хоснують на свою протирусиньску роботу і фінанції із Брусела.
На другім боці бы было добре, кебы одповідны урядници при схвальованю такых европскых проєктів дакус і задумали ся, ці даякый проєкт не іде проти прав даякой меншыны. Бо покля то не роблять, пак з того выйде точно тото, што теперь.
Што конкретно? Но, намісто охраны меншыновых прав, котры суть єднов із пріорітных цінностей евроблоку, Унія такым способом дає средства про співпрацу на демаґоґії.
Статя была написана як коментарь „Вступне до контроли“ лемківского радія lem.fm. Жрідло фотоґрафії: Pixabay.com.







