Голосник

А предці ся крутить…

Сьме свідками сітуації, котра ся тяжко порівнює з будькотров іншов історічнов, холем про нас, котры не жыєме на землі двасто років. Дашто таке сьме на власнтій скорі іщі не зажыли, а ніт, ани прирівнаня з войнов не є точне. Пошырьованя коронавірусу страшыть цілый світ, ани Русины не суть боком.

Днесь сьме свідками того, же на граніцях, уж нелем меджі Пряшівщінов і Підкарпатьом, але і меджі Пряшівщінов і Лемковинов знова стоять вояци, котры контролюють тоту чару нарисовану на мапі і дістати ся з єдной части русиньской теріторії до той другой не є просте, аж неможливе. На тім бы не было нич нове, тадь з Підкарпатьом то до даякой міры зажываме все, хоць непропустну граніцю памятають уж лем тоты скорше народжены, кедь обще памятають. І на контролю граніці меджі Словакійов і Польщов сьме были звыкнены іщі до року 2007, коли сьме ся дістали Шенґеньского простору.

Но днесь є то і так сітуація інша, бо вшыткы крокы, котры вели і ку контролям а запертю граніць, мають здравотно-безпечностный характер і можеме надіяти ся, же з одходом короны помине і образок, на котрім вояци стоять на граніцях і забезпечуть єй.

Што є про людей днешніх днів абсолутно нова справа, то тихы міста, заперты склепы, докінця храмы, маєме домашні карантены, в котрых ся хочеме тримати, жебы ся не інфіковати вірусом, котрый наперед страшыв лем Кітай, но в остатніх днях є барз близко нас, є на нашых порогах і сітуація з держав як Італія ці Іспанія не є весела. Чуєме спів птахів, і нараз є то про нас дашто нове, што дакотрых аж діставать до депресії.

В тій сітуації хотів бы єм звернути увагу на дві справы. По перше, днесь собі конечно наповно, холем тот, хто дакус роздумує, може усвідомити выгоды Европской унії, як суть свобода подорожіня і одкрыты граніці. Днесь, кедь нам тоты свободы были обмеджены, з доброй причіны, можеме почути, же то не є таке нич незначуче, і же жывот без такых свобод собі уж ани не знаме представити. Зато мам надію, же холем дакотры, што дотеперь дудрали на Унію, з тым, кедь не навсе, та може на даякый час перестануть.

По друге, видиме, же Европска унія на єднім боці робить сполочны крокы, но на боці другім собі кажда держава зачала грати свій левел безпечности і крокы а наряджіня рішыть кажда влада окремо, без огляду на то, што ся рішыть в Бруселі.

Ту ся вказує слабость силных, і нам зіставать надіяти ся, же є тота часточна некооріднація дочасна, і же має добру причіну. Бо якраз вдяка Унії могла ся проглубити і співпраца русиньскых орґанізацій в окремых державах, і якраз в Унії бы сьме радо виділи і Русинів з Підкарпатя, покля на то Україна сповнить условії. Про нас, народ без державы, є тот европскый клуб без граніць унікатным і потрібным простором про жывот. Простором, в котрім наперек тому, же не жыєме в єдній державі, жыєме довєдна без будьякых барьєр.

Вєдно із вшыткыма кроками і наряджінями, котры окремы влады прияли, є днесь неможливе робити даякы події. Днесь не знаме повісти, ці будуть проходити културно-сполоченьскы події, котры нашы орґанізації мають допереду напланованы, з котрых многы роблять ся реґуларно каждый рік. А то бы было найменше.

Днесь не знаме, як зорґанізовати нашы сеймы, конґресы, засіданя выконавчіх комітетів, котры так само были напланованы. Што то значіть? Же світ перестав ся крутити і мы маєме чекати, покля знова зо собов рушать?

В державах, в котрых жыєме, видиме в тій сітуації окрім іншого і много соналежности людей, гражданів державы меджі собов. Русины бы мали проявльовати о єдну соналежность веце. Соналежность ку Русинам в іншых державах, соналежность ку членам свого народа головно в тых країнах, де суть на тім днесь може омного гірше. Кедь днесь нашы орґанізації не годны робити културну діялность, но можуть старати ся о то, ці могли бы даяк помочі Русинам, котры то теперь веце потребують.

Формы суть різны, хто глядать, найде. Велику роль бы в тім могла мати і Світова рада Русинів. Вказали бы сьме тым омного веце, же сьме єден народ, нерозділный, і кедь розділеный в державах.

Вірю, же наперек катастрофічным сценарям, котры на нас ідуть з каждого боку, тяжку сітуацію пережыєме, хворота і вшыткы рештрікції скоро поминуть. Пак ся будуть нашы орґанізації годны вернути ку роботі, котра є про них характерістічна. Но днесь бы може треба было робити дашто інше.

Не мали бы сьме зістаи сидіти, заперты каждый у своїй державі. Світ ся не заставив. І кедь ся то так може теперь видіти. На кінцю того вшыткого будеме конштатовати: А предці ся крутить! Вопросом лем зістане, што сьме за тот час знали зробити мы.

Статя была написана як коментарь „Вступне до контроли“ лемківского радія lem.fm.

ТЕКСТ НАПИСАНЫЙ В ПРЯШІВСКЫМ СТАНДАРДІ РУСИНЬСКОГО ЯЗЫКА

Шеруй.

О авторі

Петро Медвідь

Народженый в центрі Пряшівской Руси, в місті Пряшів. Локалпатріот. Актуалну тему з його точкы погляду мож чути каждый четверь в проґрамі Вступне до контроли о 18.10 год. Каждый робочій день од 8.00 год. мож слухати його Корзо, в котрім вас возьме до світа актуалной політікы. Контакт: petro@lem.fm

Коментарі