Акция «Вісла»

28. квітня/апріля 1947 р. в рамках тзв. операциі «Вісла» польскы власти зачали насильну депортацию Русинів з Лемковины.

В офіцийно подаваных причынах єй необхідности голошено потребу знеутралізуваня вшыткых оружных ґруп украіньскых террористичных бандерівскых зґрупувань на обшыри польскых земель. Дослідникы – історикы не сут согласны в оціні, ци рішыня про выселіня Русинів і Украінців было придумане в Варшаві, ци в Совітскым Союзі. Неєднозначна єст тіж роля, яку одограли в тых подіях украіньскы комуністы – члены уряду Совітского Союза, лем же цілу депортацийну акцию орґанізувало і провело польскє войско в силі 4 пішых дивізий, а окрем того тіж інчых мілітарных і парамілітарных ґруп. Догварка з чехословацкым урядом мала забезпечыти границю, жебы призначены до выселіня Лемкы та бандерівці не втікали на єй територию, або захід Европы.

Рахує ся, же депортациями в часі акциі «Вісла» было обнятых праві 150 тис. люди, в тым чыслі праві 45 тис. Русинів з Лемковины. Выселіня проходило постепенно, аж до липця/юлия 1947 р. Село по селі было етнічні чыщене, та його жытелі під ґвером, примусово выганяны. Кажда лемківска родина мала лем 2 годины часу на забраня того маєтку, якій были в силі взяти на фурманку. Выганяли такой вшыткых, без огляду на тото, ци медже нима были старці, діти, або заслужены для освободжыня Польщы спід німецкой окупациі. Трафляли ся выселіня мішаных польско-русиньскых родин. По дорозі выселенці часто были окраджены, зневажаны і поневолены. На Лемковині депортуваных гнали до колейовых стаций, де мали быти запакуваны разом з добытком до товаровых ваґонів. Такы депортацийны пункты были медже інчыма в Лупкові, Команчы, Боску, Щавным-Куляшным, Высочанах, Писарівцях, Загірю, Саноку, Ґорлицях, Ґрибові, Санчы, Яслі, Мушыні та Коросні. Транспорты кєруваны были на місце выгнаня – на Шлеск, Любушску Землю, Поморя і землі бывшых Прус. По дорозі, в Осьвєнцімі, одбывала ся селекция Русинів до концтабору в Явожні. Заперто в ним близко 500 Русинів.

Акция «Вісла» в наслідстві причынила ся до знищыня лемківского доробку поколінь та зміны культурового облича Лемковины. Польскы власти, за совітскыма взірцями, довели до примусовой польонізациі і украінізациі Русинів з Лемковины, зліквідували лемківскє шкільництво, Церков та соспільны русиньскы орґанізациі, Цілий материяльний доробок Русинів – вшыткы поля, лісы, горы, церкви, теметовы, капличкы і хыжы остали польскыма властями завлащены і такой нич з того маєтку не было потім оддане поєдным властителям. По 1989 р. част соспільного лемківского добра могла реституувати Церков, а Лемкы, Русины могли наново основати своі автономічны здружыня.