Антирусиньска нацийональна меншына

Раз

В знаній співанці Кристияна Гуняры пн. Чом мы Русины? выміняны сут хронолоґічні, за шором, вшыткы можливы катастрофы, нещестя і біды, якых Русины столітями дознавали од природы, долі, чужой власти і недобрых сусідів. Спосеред вшыткых выміненых в співанці планнот єст спомянутий єден факт, котрий, як байкове оповіданя, припоминат, же не все вшытко было фурт злі. Нашол ся єден час, котрий в народовій памяти остал як «золотий». В співанці споминат ся тоты часы як просперіта і надзвычайне економічне поводжыня Русинів.

Щестя Русинів повязане єст з цисарьовом Марийом Терезом. Рядила она в австрийскій монархіі од 1740 рока. Были то часы одкрытости декотрых европейскых держав на ріжны ідеовы і культуровы новинкы. Приносили іх систематычні, головні філософы, котры были валушны заразити до новых ідей і некотры коронуваны головы. Тоту епоху, по якысым часі приняло звати ся освічыньом, столітьом розуму і філософів. Уж само названя тых часів мало бы засвідчати про перелом. Освічений был тот, котрий зорвал вшыткы пута (головні тоты умысловы) і пішол дорогом хоснуваня на штоден розуму. То людскы думкы мали быти світлом, котре розяснит нелегку дорогу до познаня правды про світ і чловека. Освічены люде найбільше цінили си тото, што мож обняти розумом. Основне, што рішыли освічены монархы, то было порядкуваня реліґійных реляций і достережыня вагы природных людскых прав.

Мария Тереза найперше сама, пак од 1764 рока довєдна зо своім сыном Осифом II, рядили в спосіб абсолютний. Плянували порядні зреформувати свою державу. Не думали рахувати ся з опініями тых, о котрых знали, же з горы будут протиставляти ся. Порішыли реформу церкви, монашых чынів, шкільництва, скарбу, арміі, адміністрациі і вельох інчых проблемів. Мария Тереза наказала будування храмів на єдну моду, навет хыжы в містах мали быти малюваны на єй улюблений кольор. Єдном з єй реформ было реальне зрівнаня статусу грекокатолицкой церкви в монархіі з інчыма обрядами.

Хоц не во вшыткых плянах Мария Тереза і єй сын были согласны, то в єдній основній реформі были. Достерегли они, в чым міцно помогли хлопскы бунты, же в монархіі є проблем рабства, неволи більшой части соспільства. Прото Віден запропонувал реформы одвічного панщынового систему ґаздуваня. В так званых патентах ограничено чысло панщыны, заказано одбераня хлопам поля і самоволі шляхты. Реформы были введены в ріжных частях монархіі в ріжным часі, найпізнійше на Мадярах (на Пряшівскій і Підкарпатскій Руси) і свіжо прилученій Ґаліциі (Лемковині). В тых краінах было найбільше шляхты, не лем як іде про монархію, але і цілу Европу. Коли в державах західньой Европы было од 1% до 3% ліпше вродженых, то в спомянутых австрийскых землях тото чысло было до 10%. З причыны кількости заінтересуваных, было ясне, же коли загорожений был економічний інтерес, мож ся было сподівати обструкциі панів братів. Лем не выпадало монарсі повісти просто – ні. В єдных частях, як в Штаєрі, або Моравах, ведено рефромы максимальні вільно. Але в Ґаліциі і на Мадярах шляхта задумала акцию не приниманя до відома якысых віденьскых модерных выдумок. Одозвали ся голосы, же як то так? До чого то подібне, жебы з хлопом його пан не міг зробити, што лем сой задумат? Чого то ся захотіло цисарьови, жебы хлоп лем през три дни робил на паньскым, а през інчы дни мал робити не знатя што? І то безкарні! Не вільно было хлопа за тото ани побити.

Коли в урбарияльным патенті Осиф II просто зарядил, жебы панщыну замінити хлопам на плачыня аренды в грошах, шляхта ани не думала ввести в жытя тоты анархічны думкы. Заряджыня цисаря остало мертве, было збойкотуване, нияк не взяте за обовязуюче.

Сам цисар узнал, же умысловий рівен векшыны панів, котра шле до Відня протесты, єст так низкій, же они доправды не розуміют чого, і чом ся од них жадат выполніня тых вшыткых законів. Осиф II узнал, же з кінми копал ся не буде.

На щестя для польскых і мадярскых панів – цисар скоро вмер.

Два

В уставі з дня 6. січня 2005 р. про нацийональны і етнічны меншыны і про реґіональний язык чорно на білым, як бык, стоят записаны дефініциі, котры мусит сполняти даяка ґрупа люди, жебы мож єй звати нацийональном, ци в другым припадку – етнічном меншыном. Адже, головний розділ медже єдном а другом є такій, же єтнічна ґрупа то нация, котра не є сформувана в никотрій зовнішній народовій державі. Як бы ясний запис был некотрым неясний, так в пояснінях до закону Сойм Польской Республикы принял, же в примірі Лемків за етнічну лемківску меншыну треба брати тоту част лемківской соспільности, котра не узнає себе за част украіньской нациі.

Запис, як запис – простий і ясний. Не дозвалят выкручаня гопака, мыдліня очів абстракцийном «лемківском культуром», субетносом і Космосом, домашньо-тутешньом говірком, спільным походжыньом од Владиміра і Олгы, польскыма переслідуванями Украінців на “іх етнічных землях”, одвічном дорогом під гірку до церкви, школы, або міста, ани інчыма фиґлями. Два речыня, котры годны зрозуміти діти в початковых роках свойой едукациі, не розуміє нияк шляхта родом з Лемковины і Пряшівщыны. О украіньскых маґнатах з Украіны і Канады ани не спомяну, бо тамты знали роками лем дорогу на Кремль. А там царствувало самодержавя.

Лем тым разом в плеканю недорозумліня допомагают уряды в Варшаві. Допущают, жебы обовязуючий закон был мертвий, як урбарияльний патент Осифа II. Коаліция объєднаных, през Хризостома з іх пресового орґану, т.є. з ґазеты Объєднаня Украінців в Польщы пн. Наше Слово, наріче на монополізацию назвы Русины і Лемкы. Пан редактор Присташ, а за ним інчы, здає ся не розуміти простого тексту закону з 6. січня 2005 рока. Дотля, його файта ішла дорогом украінізациі Лемків, Русинів. Тепер здогадали ся, же то мало помагат в іх безправній роботі, бо єст арт. 5 уставы. Русины, Лемкы мают за собом правны записы, котры іх теоретычні хоронят пред украінізаторами і нашмареном през них – і міністра – репрезентацийом. Украінізация є в уставі заборонена, а Лемкы і Русины сут правні узнаны державами Евросоюзу і… Сербском Республиком. Чаруваня реальности не помагат. Остає неприниманя до відомости записів закону.

Три

Мож бы, при реалізациі записиів закону, для охороны достоменности Лемків, жадати од Уряду Влады в Варшаві одповіди хоц лем на єдно з двох звідань.

Перше, котру меншыну реперезентуют орґанізациі, якы борют ся роками з вчыньом лемківского языка, неузнаючы го і систематычні нищачы? Яку меншыну реперезентує тых вісем орґанізаций, котры поперают ліквідацию Лемківской Філолоґіі?

Бо тото, яку меншыну репрезентуют орґанізациі, котрой головы спілпрацуют з зовнішньом безпеком, жебы напустити єй на Лемків, Русинів в Мукачеві, як раз знаме. Зато тоты, котры лем з тамтыма спілпрацют і кличут іх на своі імпрезы, на пропаґандовы перемовліня і співны прикраскы, то тіж знаме. Шак коли ся влучат мікрофон авторці антилемківскых текстів, маючых на ціли дискримінацию другого з огляду на русиньскє етнічне походжыня, то єст ясне. То прецін антирусиньска нацийональна меншына. Тепер лем остало, жебы коаліция, котра єй репрезентує, выстарала ся, най бы уряд в Варшаві вписал єй до закону.

Для мене барже бы была пожадана одповід на другє звіданя. Ци предсідателі орґанізаций, котры зголашают ся по лемківскы ґранты, розуміют дефініцию лемківской етнічной меншыны? І такого освідчыня жадал бы-м, єднак на писмі, і од орґанізаций, котры узнают себе за “лемківскы”, і од урядів, котры приділяют ґранты на задачы, котры мают на ціли підтримуваня і розвиток лемківской етнічной достоменности.

Інакше – лемківскы хлопы дальше можут терпіти од роботы на паньскым.

На фото: памятник Мариі Терезы в Відни (джерело: Wikipedia)

Дякую Кристиянови Гунярі за можніст емісиі співанкы Чом мы Русины.