Чітаня з Письма святого апостола Павла Рімлянам – зачало 103. (глава 10.; 1-10).
(Братя), прагну в сердці і молю ся ку Богу, жебы Ізраіль быв спасеный. Мушу свідчіти, же (Ізраільтяне) суть натхнены за Бога, но нерозумно, бо не розумлять справедливости Божій. Хотять поставити свою, а зато ся не піддали справедливости Божій. Бо Хрістос є конець закона, жебы каждый, хто вірить, набыв справедливость. Мойсей пише, же чоловік, котрый робить справедливость, тоту зо закона, жывый буде в ній. Но справедливость із віры говорить так: Не повідай собі в сердці: Хто выйде до неба? – то значіть, жебы Хріста привів на землю. Або: Хто зыйде до царьства смерти? – то значіть, жебы Хріста вывів од мертвых. Но што повідать Письмо: Близко тебе є слово, в твоїх устах і в твоїм сердці. Є то слово віры, котре проповідаме. Бо кідь своїма устами будеш проповідати Господа Ісуса, а своїм сердцьом вірити, же Бог його воскресив із мертвых, будеш спасеный. Бо сердцьом віриме, жебы сьме были очіщены од гріхів, а устами проповідаме, жебы сьме были спасены.