Без кінця?

Єм пересвідченый, же будьяка атака на дакотру меншыну з боку будького бы мала за нормалных обставин в державі з холем дакус розвитов демокраційов свої конзеквенції. Лем при Русинах сьме собі звыкли, же старчіть, кедь то з позіції державных орґанів дате під покровець і діпломатічно выразите, же з тым не сьте согласны.

То, што вказала україньска меншына на Словакії в остатнім часі, або ліпше повіджено представителі українізаторів Русинів, є штось, чому ся по тридцятьох роках свободы лем тяжко вірить. Документ, котрый має быти серьйозным артефактом, спаскудили так, же з нього зробили фалаток папіря, котрый навеце може шкодити. Дакотры державны орґаны нас пересвідчують о тім, же з тым, правда, согласны не суть, но на другім боці з тым нич не годны зробити. Лемже так то не є. Є то алібізм.

Уряд уповноноченого про народностны меншыны періодічно приготовлює документ, в котрім з погляду уряду оцінює позіцію народностных меншын на Словакії. Но оптіка урядників, і то в будькотрій области, нелем народностній, є все інша як оптіка тых, котрых ся конкретна проблематіка дотулять. Оцінюючі справы, котры Выбор про народностны меншыны і етнічны ґрупы робив перед тым каждый рік, і теперь быв їх мав робити каждый другый рік, давать можливость выразити погляд з того другого боку. З боку меншын. Выражать погляд, як тото саме діло, як свою сітуацію видять меншыны.

Хоць ся такый документ много раз видить быти страчаньом часу (і про автора коментаря), не є то цалком так. Оцінююча справа выпрацована меншынами приносить дзеркало про державны орґаны, котры пак можуть на основі того зліпшовати народностны політікы. Навеце є і цінным жрідлом інформацій про меджінародны інштітуції, котры можуть рефлектовати то, як Словакія дотримує з погляду меншын свої меджінародны обовязкы, котры має на основі підписаня односных меджінародных документів. Така оцінка зіставать архівована як артефакт добы, котрый буде о дачім свідчіти і в будучности, котрый може служыти на порівнаня проґресу або реґресу в области прав меншын.

О чім буде свідчіти Оцінююча справа за рокы 2017 і 2018? О безрадности державы? Або о тім, же є державі єдно, же хтось іґнорує статус єдной меншыны, чім ся не порушує лем словацька леґіслатіва але і меджінародны договоры?

Часть Оцінюючой справы за споминаны рокы, котра бы мала быти о україньскій меншыні, і котру мали писати представителі той меншыны, не є оцінков того, што позітівне і неґатівне видять Українці в рамках народностной політікы на Словакії. Є то доґматічный документ українізації, за котрый бы ся не ганьбили ани панове з Комінтерны. Документ, котрый знова раз занимать ся веце атакованьом і українізаційов Русинів, як жывотом Українців. Я розумію, тяжко писати о Українцях на Словакії. Но зробити з офіціалного документу памфлет, котрый меджі рядками говорить, же Русины суть лем частьов Українців, же властно нич таке як окремый русиньскый народ не існує, є до небе кличучій шкандал.

То, же дашто таке пишуть люди, котры суть членами орґанізації, яка уж лем назвов говорить ясно, якый є їй погляд на Русинів, не є нич неочековане. Не будеме предці чекати, же член Союзу Русинів-Українців Словацькой републікы буде благый ку Русинам. Но є розділ, што собі такы членове можуть дозволити коло пива, і што є офіціалный документ. Є вєрьх вшыткого, кедь державны уряды акцептують в офіціалных державных документах українізацію з тым, же не годны засяговати до „авторьского тексту“. Є то, повторям, алібізм.

Єм пересвідченый о тім, же кебы русиньска меншына в споминанім документі в текстах, котры приготовлює за себе, порушовала будьяку іншу леґіслатіву або атаковала будьяку іншу меншыну, „авторьскый“ текст бы быв барз скоро редакчно оправленый без будьякых вопросів, ці то дозволяме або ніт. І было бы то правилне. Но чом в припаді, кедь ся атакує русиньска меншына, є рішіньом алібістічна позіція, заметаня під покровець і не масне, не слане выражіня орґанів, же з тым не суть согласны?

Можеме ся позвідати: Тота боротьба з україназаторами буде без кінця? Думам, же радікалны діла выжадують радікалны рішіня. Про русиньску меншыну є лем єдна можливость. Тото мусить быти остатня Оцінююча справа, де таке порушованя прав Русинів з боку Українців перешло. Уряды не можуть далше грати на алібістічну ноту. Є то протиправне, є то непочливе в одношіню ку Русинам, лоялным жытелям державы.

Покля урядам така українізація пасує, то нас рівно можуть зрушыти. Покля з тым не суть согласны, пак є друга можливость. Зрушыти українізаторів. Наприклад непублікованьом їх текстів, покля не дотримують правный статус. Підчеркую – українізаторів, не Українців. Холем буде ясне і неспохыбнительне, яке властно одношіня уряды до тых справ мають. Тото предці мусить мати десь конець, і мы тото не можеме акцептовати безконечно.

Статя была написана як коментарь „Вступне до контроли“ лемківского радія lem.fm.

ТЕКСТ НАПИСАНЫЙ В ПРЯШІВСКЫМ СТАНДАРДІ РУСИНЬСКОГО ЯЗЫКА