Бінґо!

Раз

Все фасцинували ня границі. Думал єм над функцийом полненом вшыткыма колючыма дротами, плотами, столпчыками, шлябанами, фосами, семафорами, шлябанами, малыма і векшыма будками, знаками, таблицями і остережынями. Кордонных інсталяций, нагромадженых в єдным місци, річы, котры урядово значат обшыр найчастійше на дві части – свою і несвою – заанґажувано хоронят функцийонеры, делеґуваны до обороны перед інтрузами принятой леніі поділу світа. Пограничникы сут дозборєны в кулемьоты, антитеррористычне ґратя, паралізаторы, пута, палиці, каскы, псы, детекторы, молоткы до клепаня машын, малы дзеркала до зазераня до каждой діры, ноктовізоры, декторы, рентґены і конфідентів. До того іщы доходят особисты, долго школены, прикметы каждого функцийного пограничника і мытника – урядова ароґаниция, неприступніст, асертывніст, комендеруваня і конечні піднесений голос, котрий не принимат ниякого сопротивліня.

Кажда держава, особливо така, котра возникла за памяти нестарых люди, найшумнійше значыт свою граничну обшыр. Пограничникы і мытникы з тых держав сут допосажены богатше і стараннійше од інчых. Іх мудндуры з кевляру і алюміньовы буды до сторожуваня запроєктуваны сут дорогыма дізайнерами, ачий печаткы до пашпортів мают найвеце шыковны. Хоц бы цілий край был в руіні, границя то має быти парада. Запамятал єм, што швейцарска границя, і тамтышны пограничникы, то бідуся в порівнаню до богатства хорватскых пограничників в Ердуті над Дунайом.

Коли простий чловек переходит през выдуману конвенцийом криску розділу світа, ціла тота нарыхтувана на контролюваня техніка, ґратя і люде символічного утиску здают ся необхідны, потрібны до жытя каждому чловекови, як воздух. Єднако по єдній, і другій стороні границі. Не мож сой уявити, же може даде функцийонувати світ без дротів, печаток і барєр. А шак жыєме в ним од більше як 10 років. Евросоюз придумал шенґеньску обшыр, бо бруксельскы щадникы порахували, же позначыня границ лем для парады і триманя армады пограничників про декорацию найдальшых лісів і піль, а і бороніня нима выходків, єст даремне. Ничому не служыт, єст розмітуваньом пінязів і лем спомалят рух. А, шак, свобідний і скорий рух – люди, капіталу, товарів, і, наконец, ідей, то основний принцип функцийонуваня Европы.

Два

На граници перед нами пару авт, не більше як десят. Коли бы перед входом Польщы до ЕС ішло ся за границю на полудне, або захід, то при такым чыслі авт комунікат звучал бы «fluide» – текучий рух на кордоні. Тото, што єст нормальне на вшыткых зовнішных кордонах ЕС, на єй східній граници, перестає обовязувати. Украіньскы граничны стандарды дают наступний доказ – легкій до провіріня каждому – што в постсовітскых державах, надале безперерывно укріпляют системовы тоталітарны рішыня. На граници, 24 годины на добу, фурт аплікує ся вандрівным мішанку совітско-нацийонлістыных принципів, розвиваных незмінно од часів Леніна вшыткыма украіньскыма урядами. Од 1917 рока до 2015 рока. Рівно 98 років. Незмінно і фурт так само.

Закля іщы памятам, так одраз ся вас звідам, ци може дахто мі пояснити, на што кому тота мала бумажка, де солдат на кордоні выписує марку авта, реґістрацийны таблиці і рахує, кілько люди сідит в таксі? І на што другому солдатови потрібна тота бумажка 100 метрів дале? Праві єм погоджений з думком, што то державний украіньскій секрет, без котрого самостійна пропаде. Лем до того другого солдата, 100 метрів дале, перейдеме, коли прийде наш час. Тепер, находиме ся в половині дистансу медже солдатом першым, а другым, в місци, де урядує еґземпліфікация украіньской незалежной державности, одпоручена до споневераня каждого подорожника-інтруза.

Стандардовым ґратьом, котре необхідні приналежыт каждому украіньскому пограничникови і мытникови, котрого не мат никотрий пограничник чужой державы (особливо никотрий Словак, 150 метрів ниже, на Вышнім Німецкым), єст… кресло. Кресло то обовязковий модерунок, без котрого украіньскы службы не діют. Коли кресла неє, то украіньскій світ ся валит, як криво побудуваня стіна. Кресло, як знаме, служыт до сіджыня. Зато пограничникы сідят як замуруваны. Всяди во світі то службы ходят коло подорожных і авта, лем не на украіньскых кордонах. Тамты чыновникы пильнуют кресла і треба самому іти за нима до тых кресел з комплетом документів і подати іх до засмаруваного брудом облачка. Там наставляти уха, бы одраз одповідати на звіданя – де і по што? Глухы мают проблем. Інфільтрация явна, записане до компутера не знатя што, штемпель, паєхалі. Недалеко, бо три метры. Іде мытник, зас тото само. Де і по што? Куфер. Перший огляд. В порядку. Е… ні, нетипово. Другий огляд…нууууу… Бінґо!

Нетипово єст товды, коли куфрер порожній, неє контрабанды, або коли трафит ся еґзотычний товар. Лем на нормальній граници еґзотычны были бы, напримір, папуґы какаду, ци тиґрова скора. На украіньскій граници цілий ключ папаґаів был бы нормальным припадком. Нетиповий товар то книжкы. Для тоталітарных власти книжкы сут все підозрены. Совітско-нацийоналістычны урядникы на книжкы тіж реаґуют, як алерґік на сірст коцура. А коли украіньскій пограничник трафит на книгы з Европы, азбуком писаны? Раритас, вершына потенцияльного загорожыня. Што там маєте? …Річник Руской Бурсы…. Руской, руской… Посмотрю.. Маґочій… того добрі вшыткы знаме…  Лем што то, до фраса, Б-У-Р-С-А? Што за криптонім ?

…зъіхайте, но-ле, направо, станте рівно, перед будом, вынесте вшыткы книжкы з куфра на стіл… А тоты вашы баґажы тіж. В них тіж мате книжкы?  – Ні ґачы. – Отворте, провіриме… ґачы, а тото мале? Хыляк. Котрий Хыляк? Чом през – ы – писаний? Печатка на ним львівской бібліотекы. Нетипово. Лемківскє, кажете? Стійте… Авто дайте іщы веце на право. І напілперек. (Жебы сме не втекли). Телефон з буды – телефон до буды. Ждеме. Трьох прилізло, смутны цивілі. Фотоґрафуют, перезерают кажду книжку. Польскє міністерство дало грошы, словацкій премєр? Русинам? Гммм… нетипове. Консультациі з зовнішнім мозґом тырвают. Посылают – принимают. В тых припадках пограничник не хоснує свого розуму, він не рішат. Він лем гріє кресло, жебы не остыло. На дворі ліє, тай годинка пролетіла. Кличе, не шофера, а того, котрий має найбарже типове Русинам назвиско. Лем зас хыба, не про нього ішло. Нетипове. Підпиште протокіл… зробили сме контролю… але – в порядку… право не порушене… перепрашаме вас… А тото уж про мене нетипове і неприродне. Бо коли дакотрого з вас мытник, або пограничник перепросил? Они, шак, не сут до того школены. Тот украіньскій перепросил. Понадстандардове.

Три

Ціла украіньска границя, обходжыня ся з подорожныма на переході Вышнє Німецкє – Ужгород єст типова для той державы. Деси по комунізмі замалювали вшытко, што ся лем дало, на синьо-жолто. Позначыли терен свойом нацийональном символіком. Од того часу встигло тото зарджавіти, заваляне є вшытко. Щіткы і воды не виділо од новости. Мульдо-діровий асфальт на дорозі был заданий, думам, одраз. Бо од чого бы ся так покривил? В великым будинку лем бабскій срач фунґує. Хоц фунґує, то за дуже повіджене. Срач повіджене акуратні .

Державна гриниця то мало бы быти місце до легкого контактуваня ся люди з двох єй боків. В припадку украіньскых границ, тот принцип не діє. Тота границя одділят два чысто роздільны світы і роздільны онтолоґічны быты. Так было, так єст, і так буде. В найблизшых роках я не виджу шанс на зміну ситуациі.

Центральний мозоґ украіньскых пограничників дал згоду на пропущыня лемківскых книжок в іх землю. Украіньскы журналісты не будут мати темы в ґазеті, што на кордоні зо Словацийом затримали котрабанду горозной «антиукраіньской» літературы. Заінтересуваня русиньскыма выдавництвами украіньского пограничного апарату тиску і аґентів безпекы оказало ся типове для тоталітарных держав. А тото уж є добром темом на коментар до першого лемківского радия. Лем.фм то, вкінци, радийо Руской Бурсы з Ґорлиц. По годинах жданя рушыли сме. Готове. Солдатови оддали сме малу білу бумажку. Не сміл єм ся звідати, на што она. Совершенно секретно…

Хоц бы ня на індивідуальне переслуханя взяли, страшыли, а до очы лямпом світили, то і я  не признам ся никому, хоцбы не знам што ся діяло, не повім ім, што такє Б-У-Р-С-А.

В проґрамі вызвучалa співанка Рафаеля Ароша “Шенґен”. Фото горі передставлят купон бінґо, здрій – вікіпедия.