Было поетыцко, музычні і фільмово – ХХІІІ Лемківска Творча Осін

Тогорічна ХХІІІ Лемківска Творча Осін, яка проходила в днях 17.-18. жолтня/октобра в Камяній і в Ґорлицях, мала богатий проґрам. По суботній стрічы посеред пчіл, ціле недільне пополудне (другій ден традицийні проходил в Ґорлицях) мож было провести в Рускій Бурсі. І істо, хто пришол на час, на 15.00, тот мал вражынь на добрых пару годин.

Перший ден Осени проходил в Камяній, в звязку з тым, же одтамале выводил ся Миколай Малиняк, якому присвячене было тогорічне літерацкє свято Лемків, а хто был присутний, ци то в Камяній, ци то в Ґорлицях, міг почути, як науково оповідала о ним др габ. Олена Дуць-Файфер, працівник на Університетах Ягайлоньскым і Педаґоґічным в Кракові. Iщы при самым початку, коли саля выполнила ся гістми, минутом тишы спомнено памят Михала Коцура, вельолітнього бурсака, з якым недавно пришло ся нам на все попращати. Величаний был Ярослав Трохановскій, присутний на Осени. Ведучий Стоваришыня Лемків, орґанізатора імпрезы, Андрий Копча, офіцийні поґратулювал Маестрови недавно отриманого найвысшого польского одзначыня – Золотого Креста Заслугы.

Пак вызвучали лірычны стихы, была тіж проза. Запрезентували ся нам барз добрі знаны особы і голосы. Літерацкым столом модерувал Петро Трохановскій – поета, прозаік, редактор, журналіста, композитор, соспільний діяч, лемківскій актывіста, учытель поколінь Лемків – любитель свого з місийом продолжаня лемківской традициі і істориі. Як перший свою творчіст приближыл нам Анатолий Ядловскій – поета лемківского походжыня з Украіны. Він сам вродил і выховал ся уж за східньом границьом, але родиче його походили з Камяной, з якой выіхали в 40. роках. А. Ядловскій єст фінансистом-економом по професиі, але вершы писал од все і написал іх вельо. Печатал іх уж м.ін. в штырьох окремых зібрниках Зупинена мить, Серце на долонях, Дар Всевишнього i У Бескидах – низьких горах. З чужыны приіхал Ярослав Горощак, родом з Білцаревы, автор першого лемківско-польского/польско-лемківского словника. Він то прочытал нам єдно зо своіх оповідань о деякым страшылі… напятя зміцнял факт, же было то оповіданя написане на фактах, зо споминів вітця – Івана, якій не міг быти крещений в Білцаревій, зато же місцевого священника, о. Теофіля Качмарчыка, австрийскы власти взяли до Талергофу. Малого Івана Горощака окрещено в… Камяній.

Потім, зас зробило ся ліричні. Новы вершы прочытали нам Павел Коробчак i Петрво Медвід. Тот перший єст выкладовцьом філософіі на Вроцлавскым Університеті, власні рытхує ся до габілітациі. Другій то етатовий русиньскій журналиста – робит для ЛЕМ.фм, Русин.фм, єст шефредактором ІнфоРусина. Перший – Лемко, жыє на чужыні, другій – Русин, жыє в Пряшові. Тілько іх ріжнит, а лучыт велика вражливіст і знаня забавы словом, його значыньом, формом, мельодыком. Поетычніст продолжыла своіма вершами зо збіркы По обох странах думкы Олена Дуць-Файфер. А на конец той части, кус сме пофілософували, значыт – Петро Трохановсій пофілософувал, тфу, значыт – Амроз! Почытати оне філософуваня можете в найновшым номері часопису Бесіда. По вшыткым, роздано квітя, а по правді по квітку, і почесны грамоты. Єдна з них достала ся тіж Богданови Ґамбальови, котрий, хоц тым разом ани нич не деклямувал, ани не співал, того рока празднує округлу річницю уродин. Не будеме бесідувати котру, бо мы джентельмены, але знайте, же хоц він отец нашого радия, то сивых волосів іщы не мат. А же не был присутний на Лемківскій Ватрі на чужыні, де рамоту плянувано вручыти, многая літа одспівали сме в Рускій Бурсі і здає ся, же то ачий найліпше місце вручыня грамоты для той особы.

Друга, музычна, част Осени, зачала ся выступом ґрупы Club deMoll, основательом котрой єст Михал Кайди (тепер жыючий в Крениці). Ансамбль актуальні выступує в складі: Моніка Прошак (спів, тексты), Андрий Трохановскій (гушлі, спів), Ігор Трохановскій (гармонія, спів, тлумачыня текстів), Михал Кайди (басы, тексты, композициі). Запрезентувал співанкы, якы найдут ся на найновшій платни ансамблю Вершы верхам і треба признати, же лемківску вражливіст міцно чути было в акомпаніяменті хлопців. Симпатычна вокалістка мала прекрасний кабатик в значучых кольорах. Пак публику розгріла і розвеселила бурсяна розсміяна Терочка.

Але допіро по тых вшыткых выступах публику oчарувала, а і по кус отуманила, остатня част – фільмова оповіст про простого ґазду, Лемка з Волівця, бл. п. Ваня Туза. Кжыштоф Кжыжановскій, автор документу Нарід штоси смутний, треба го розвеселити, вказал нам в незвычайний спосіб звычайного, здавало бы ся, чловека. Але то од того звычайного, простого Лемка можеме мы вшыткы ся вчыти, як треба любити і шанувати своє. І же нияк вельо не треба, жебы тото рідне, лемківскє наштоден плекати…

За удоступніня знимок дякуєме авторови порталю sekowa.info Александрови Ґуцві.