Час радовати ся, час вдякы

Назва ґрекокатолицького русиньского молитвенника, котрый недавно дістав імпріматур, нас вызывать радовати ся. Но, окрім радости, предці лем бы єм собі дозволив пару позначок.

Ніт, не іде о то, жебы ся теперь скаржыти, кілько років мусили Русины чекати на позволіня, жебы могли печатати свій молитвенник, котрый быв готовый і авторы з нього могли акурат так стерати порох. По перше, днесь уж то не мать значіня рішыти, по друге, мы сьме собі при русиньскых тлумачінях уж так якось привыкли, же церьков їх так дакус потребує тримати як заваряны огуркы в шпайзі, покля їх вытягне на стіл.

Тым самособов не хочу „повзбудити“ церьковны авторіты, жебы так робили і далше. На другім боці треба і так быть вдячный, же холем дві Ґрекокатолицькы церькви – на Словакії і в Сербії, офіціално выдавають і доволюють хосновати русиньскы літурґічны тлумачіня.

Але вернийме ся дакус на зачаток. Бо омного основнішым ся днесь явить, а в будучнсти ся іщі веце буде явити, не днешній успіх, але початок цілого процесу.

Кедь ку Славянам пришли свв. Кіріл і Методій, принесли їм переклад Євангелій і Проґлас, якесь спередслово ку Євангелію у формі стиху, котрого авторство приписує ся св. Кірілови – Константінови. Кебы сьме то мали повісти простіше, то, чім двоми апостолы зарадили Славянів Великой Моравії меджі културны цівілізації, было тлумачіня біблії і література в їх языку.

Кедь ся вернеме до половины 1980-ых років, без того, жебы ся уменшала великость апостолів Славянів, діє ся штось подобне в русиньскім середовиску. У втогдышнім Україньскім націоналнім театрі в Пряшові, днесь Театрі Александра Духновіча, вдяка Васильови Турокови-Гетешови і Ярославови Сисакови, зачінають ся робити першы пєсы по русиньскы.

В тім самім часі ґрекокатолицькый священик Франтішек Крайняк зрозумів, же Боже слово і літурґічный жывот треба його вірникам – Русинам, забезпечовати в їх материньскім языку, так як то робили Кіріл і Методій, так як то мають забезпачованы і іншы народы. І так вєдно з далшыма людми, запаленыма про дане діло, пущать ся до першых біблічных перекладів.

Чом є тот період так важный? Ці не были скоріше тому подобны, головно в културній области, актівіты? Самособов, же народный язык головно в уменю хосновав ся і скоріше. Лемже якраз період першых пєс по русиньскы в театрі і першых робот на літурґічных тлумачінях приходить в часі, коли офіціално вже дакілько десяток років „не існуєме“. „Неіснуючій“ народ став културным.

Новодобы „апостолы“ Русинів приходять в тім часі ку „неіснуючому“ народу і хотять їм в языку „неіснуючого“ народа дати Боже слово і уменя. Хто може похыбовати о екзістанції народа і языка, котрый має властны переклады біблії і переклады умелецькы?

То, што зачав Турок зо Сисаком в театрі, і отець Франтішек Крайняк в рамках церькви, іщі пару років перед тым, як сьме офіціално могли по зміні режіму голосити ся ку свому народу, пару років перед тым, як сьме годны были зробити кодіфікацію языка, є з погляду часового одступу великый історічный пункт, котрый не міг скінчіти іншак, як так, же Русины наконець воскреснуть і нихто тому не буде годен сперати.

Русины вдяка тому, хоць собі то може споминаны особы ани не усвідомльовали, зачали рисовати свою нову еманціпацію, котра по зміні режіму уж лем природно выстрілила до револучных резултатів у русиньскім русі.

Новый молитвенник, котрый, мам надію, скоро будеме тримати в руках, має назву Радуйте ся в Господі. Припоминам, же то не є лем час радости, котру бізовно вшыткы чуєме, але мав бы то быти і час подякы тым, котры тоту роботу зачали давно перед тым, як сьме о даякых Русинах і їх языку могли офіціално штось бісідовати.

Статя была написана як коментарь „Вступне до контроли“ лемківского радія lem.fm.

ТЕКСТ НАПИСАНЫЙ В ПРЯШІВСКЫМ СТАНДАРДІ РУСИНЬСКОГО ЯЗЫКА