По місяцях замішаня часопис «Interview» кінчыт діяльніст. Основане через Енді Варголя выдавництво перетырвало 50 років.
Тот нюйоркскій маґазин, занимаючий ся штуком, модом, розрывком і попкультуром, выникнул в 1969 р. По 20-ох роках перешол в рукы богача і колекцийонера штукы Пітера Бранта. Його запертя проходит по місяцях замішаня в атмосфері звільнінь, судовых процесів і оскаржынь на директора модовой части о насильство.
В початковым періоді істнуваня часопис выріжнял ся поміщаныма в ним бесідами самого Енді Варголя з розмаітыма звіздами. Артиста любил безпосередні звіданя тыкаючы приватного жытя своіх спілбесідників. Знал звідувати о тото, што даний целебрита зъіл на сніданя ци інчы дрібниці. В пізнійшых роках, коли ведучым был Боб Колясельо, «Interview» зосереджал ся більше на конкретных попкультуровых публикациях. В 1970 р. Колясельо написал рецензию фільму Trash Енді Варголя і назвал продукцию великым римокатолицкым твором. Рецензия сподабала ся Варгольови і режысерови Морріссі, котрий запропонувал Колясельо писати до «Interview». По шестьох місяцах остал він шефредактором маґазину і протягом наступных 12 років был безпосередньо заанґажуваний во вшыткы аспекты жытя і бізнесу Фарбикы. «Interview» стал ся єдным з найбарже знаных маґазинів з темами типу lifestyle тамтого періоду.
В остатніх роках вельо місця в часописі присвячано моді. Ґазета стала ся радше показовым місцьом для фотоґрафів, стилистів і розмаітых артистів. Часопис од долшого часу борол ся з фінансовыма проблемами, а його ситуацию погіршали пошырюваны поплеты про конец ґазеты.
Конец «Interview» то для вельох чытачів конец даякой епохы. Вельо з окладинок стало ся культовыма, примірово тоты вказуючы Мадонну, Елізабет Тейльор, Майкеля Джексона ци Девіда Бові.