Черешні і сoнечникы, або зо Шквіртного в Яцины – 70 процент – неділя, 18.00 год.

Мы, Лемкы, якы жыєме в Украіні, нераз чуєме в Польщы од Лемків, же вшыткы нашы родиче ци діды-прадіды пішли в 1944-46 роках до Радяньского Союза по своій воли.

Єднак більшіст з нас чула в родині о ріжных способах примусу, стосуваных до Лемків – мягкых, твердшых і аж і барз брутальных. Зато часто реаґуєме дост остро, коли чуєме од Лемків зо заходу оповісти о цілком добровільным переселіню на схід. Прецін жыли сме тілько років в Радяньскым Союзі, де вшытко – вера, вшытко, што ся робило під примусом, звало ся – «добровільно». І чысленны так званы трансферы – маме на увазі повоєнны переселіня ріжных народів з Радяньского Союза і в Союз, і депортациі народів в самым Союзі – то было гейбы цілком добровільне переселіня.

Но а нашы братя зо заходу мают «добровільне» за добровільне. І нам не вірят. Певні ім выглядат, же і наш проґрам о Лемках в Украіні – «70%» – фальшує історию. Бо в «70%» люде з ріжных сел Лемковины оповідают о выселіню на схід. Є, о выселіню, а не о переселіню.

Але мы стремиме до максимальной обєктивности і балансу поглядів. І зато, кєд стрітиме в Украіні бодай когоси, хто оповідат о переселіню в Радяньскій Союз такой по своій воли, то просиме го одраз до нашого мікрофона.

Маме уж парох такых респондентів. Не богато, але маме. Лем поєдны, але такы сут. Найдеме іщы іх – то тіж запросиме до радия.

Днеска – о родині Клапів зо Шквіртного, яка по своій воли поіхала в пирятиньскый район полтавской области, в село Яцины. То клясична, взірцьова Украіна, прекрасный лісостеповый край в пілнічно-західнім кутику Полтавщыны, при границі з чернігівском областьом. Місцевы мешканці як найліпше приняли Лемків, а Лемкы щыро полюбили полтавців. А што было дальше, оповіст наймолодша з родины Клапів, Антоніна Клап (по мужу Косар).