Днесь День Русинів Словеньска

12-го юна на Словеньску святкує ся День Русинів. А чом якраз 12-ый юн собі Русины установили за свій святочный день?

Орґанізація Русиньска оброда на Словеньску (член Світового конґреса Русинів, позн. редакції) зачатком 2009-го року пришла з ініціатівов установити єден день, якый буде святом словеньскых Русинів. В друкованых медіях і на інтернеті проходила жыва діскузія з вопросом, котрый день бы мав быти тым, котрый назвеме День Русинів. Міджі пропозіціями быв 24-ый апріль, день народжіня Александра Духновіча, 17-ый юн – заснованя Руського дому в Пряшові, 10-ый і 11-ый юн, коли ся у 30-ых і 40-ых роках минулого столітя орґанізовали Дні руськой културы в нашых містах і селах. На основі тых історічных подій быв за День Русинів выбраный 12-ый юн. То є день по тому, як у 1933 році быв одкрытый памятник Александра Духновіча у Пряшові за участи його авторкы, скулпторкы Елены Мандічовой і многогочісленной публікы Русинів. Тот акт быв повязаный з наймасовішыма ославами Русинів, котры пришли до Пряшова на возах, влаками і автами. Місто было в повній параді, люди в розмаїтых кроях із заставами, владыка Павел Ґойдіч одправляв святу літурґію і панахіду за Александром Духновічом, де на славу і хвалу Богу співав хор Ґрекокатолицькой учітельской препарандії.

Представте собі сучасный центер міста Пряшова, місця десь міджі готелом Дукля і новым будинком Театру Йонаша Заборского. Із чорнобілых фотоґрафій того свята видиме, же тот простор з цілов околіцьов быв заповненый Русинами з Пряшівщіны і Підкарпатьской Руси. На челі маніфестації ішли у великій кількости членове Общества Александра Духновіча у своїх уніформах. Позераючі на фотоґрафії видиме їх інтересны чапкы ці бареткы з білым пірком. Коло памятника Александра Духновіча, котрый быв у тім часі в центрі міста, стояла чесна варта скавтів. Перед Ґрекокатолицьков богословсков семінарійов (на тім місці є нова будова Театру Йонаша Заборьского, позн. редакції) стояли представителі різных сфер, урядів штатной і містьской делеґації. Міджі нима і наш, днесь уж благославеный, єпіскоп Павел Ґойдіч, ґубернатор Підкарпатьской Руси Антоній Бескид, найвысшый велитель воєньского горізонту плуковник Матовшек, презідент Судной рады і член Уставного суду Чеськословеньска Конштантін Мачік, інакше Русин, родак з Камюнкы, знамый поет Андрій Карабелеш з Підкарпатя, председа Културно-освітнього общества Александра Духновіча Сімеон Смандрай, родак з Вісланкы, пріматор Пряшова пан Духонь і іншы тогдышні функціонарі державы і міста. На тім вызначнім святі одкрытя памятника Александра Духновіча не раз зазвучали його знамы заповітны слова Я Русин был, єсьм і буду. Ту треба додати, же 23-го юна у 2007-ім році, а то на 9-ім Світовім конґресі Русинів у Мараморош-Сіґеті в Румунії, была Духновічова поезія Вручаніє або як єй звыкнеме обычайні называти Я Русин был, єсьм і буду, схвалена за цілосвітову гімну Русинів.

На незабытны ославы святочного одкрытя памятника Александра Духновіча в Пряшові у 1933-ім році пришла велика сила Русинів зблизка і здалека – з його родной Тополі, але таксамо з Камюнкы, Чірча, Кыйова, Меджілаборець ці іншых сел і міст. Тоты нашы людкове пришли на великы ославы до Пряшова на возах, влаком і автами. Перед новым памятником нашого будителя і славного Русина Александра Духновіча ся черяли выступы многых вызначных людей, котры говорили головно о заслугах Александра Духновіча, єдного з найвызначнішых представителів културного, церьковного, літературного і освітнього жывота Русинів. Він у своїй ціложывотній творчости не забывав на родну Тополю, на свою бабу Гарайдиху, котра го учіла родный язык і нашы прекрасны співанкы, але і на край і його людей, котры ся усалашыли ту у горах Карпатах.

Што до збудованя памятника Духновічови в 1933-ім році, варто спомянути, же тот не быв выбудованый заслугов державы, але самых Русинів. В тогдышніх новинках Рускоє слово, котры выдавала Пряшівска ґрекокатолицька єпархія, окрем макеты памятника, была друкована і рубріка під назвов Дары на памятник Александра Духновіча, де ся могли люде дізнати мена тых добродителів, котры на памятник даровали грошы. І зато з нетерпезливостьов чекали на тот великый і славный день, на його святочне отворіня. Од тых років ся в русиньскій родині вельо того змінило. Днесь памятник Духновіча не стоїть в центрі міста, але коло рікы Торисы в Пряшові. Тото місце несе назву Намістя Александра Духновіча. Його меном названа і наша велика пыха – Театер Александра Духновіча – єдиный професіоналный русиньскый театер на світі, Меджінародна ціна Александра Духновіча за русиньску літературу, цілословеньскый літературный конкурз Духновічів Пряшів, але таксамо уліці, школы, сполкы, інтернаты і так далше. А то є доказ, же мы Русины на Словеньску іщі жыєме, лем бы сьме не мали утікати самы од себе. Од свого сердця, свого родного слова, віры, чести і сумліня. Бо як нам заповів Духновіч – Люб свій народ, не зато, же він славный, але зато, же він твій. Хто ся ганьбить за свій народ, тот ся наньбить сам за себе.

Анна Кузмякова (корочене редакційов)

ТЕКСТ НАПИСАНИЙ В ПРЯШІВСКЫМ СТАНДАРДІ РУСИНЬСКОГО ЯЗЫКА