Доміно

Раз

   Третій зошыт польского «Історичного Квартальника» за 1939 р. напечатаний был в 1946 р., а присвячений памяти вбитых і вмерлых вчас войны істориків, повязаных з польском науком. Серед многых споминів про погыбшых дослідників нашол ся недолгій некролоґ, написаний Кристином Пєрадзком, значучом медиєвістком, занимаючом ся і історийом Карпатской Руси. Єй допис был про інчого історика, філософа, правника і рабіна в єдній особі – Маєра Балабана. Спомяну, што вмерлий (або вбитий) в 1943 році в варшавскым ґетті юдаістичний дослідник был подібно єдным з тых, котры хоц самы признаны під-людми, якых вчас войны ждала певна смерт, то для сохраніня жытя другых можливых жертв гітлеризму – Караімів, вызнаючых реліґію одкликуючу ся до юдаізму, был в силі написати наукову розправу, засвідчаючу про нежыдівскє походжыня той невеликой етнічной ґрупы. Як голосит леґенда, тото, же Караімы не зазнали ґруповой екстермінациі, завдячают медже інчыма і професорови Балабанови.

   Маєр Балабан был єдным з найвызначнійшых жыдівскых вченых першой половины XX столітя. Писал епоховы історичны моноґрафіі, котры тыкали ся подій і громадского жытя свого народу на польскых і рускых землях. На львівскым університеті скінчыл правничы, філософічны і історичны студиі. Уж перший том історичной розправы про краківскых Жыдів принюс му велику славу і пошану так в науковым середовиску, як і серед своіх родаків, особливо тых дотримуючых традициі і заповіди предків. Был істориком, котрий, цілю дотримувати основны принципы науковых досліджынь, не спер ся лем на архівах, згромадженых столітями в кагалах – жыдівскых громадах, але схоснувал пребогаты церковны бібліотечны збіркы римокатолицкого костела і монашых чынів, прим. львівскых бернардинів. Занимало го головні минуле, а не сучасна кондиция своіх родаків. Лем же, коли в історичній моноґрафіі про краківскых і львівскых Жыдів по детальным описі старых подій приходил до одмалюваня сучасного стану соспільства та його реліґійных і культурных особливости, так коротко квітувал – проявы соспільного, культурного і релігійного жыдівского жытя в Европі сут так буйны, шыроко розвинены і можливы до досліджаня каждому, же неє потребы ся тым занимати. При споминаню традицийного облечыня Жыдів писал, што не треба долго про нього писати, бо єст оно так повселюдне, присутне в штоденным жытю европейскых міст і сел, же безцільовым єст обертаня увагы чытальника такыма збытками. На халаты, кітлі, талесы, цициты, нагрудникы-хошен, мужскы штраймлі і бабскы шайтлі мож позерати шак штодня і готово.

   Скоро ся вказало, што професор істориі Балабан был засмотреным в минуле неправильным оптимістом, невалушным придумати реалістичний сценарий на будуче. А тота найгірша з можливых чорна проєкция скоро ся розограла на його очах і знищыла вшыток жыдівскій світ в тій части Европы. По голокаусті слова професора стали ся неактуальныма, а днес лем послужат до напомніня прихыльників концепциі світлого розвитку вшыткого, а особливо незагороженого быту русиньской/лемківской культуры, в тым чыслі тых єй проявів, котры реалізуваны сут з ґрантовом підпором, то єст векшыны. Короткозірніст то часто стрічана прикмета люди, котрым ся видит, што злі уж было, а людство жде лем проґрес, світле будуче і фінансова госса. Все наконец ся вказує, же то лем мриі нескушеных дівчаток, котры не зазнали ниякой біды, а жытя інчу долю ім рыхтує.

Два

   ІІ зъізд Науковых Комісий Досліджынь Східніх Земель, котрий проходил 30. і 31. жолтня/октобра 1938 р., присвячений был середущым і східнім Карпатам, в тым особливо дуже часу присвячено лемківскым темам. Возникла там і «лемківска ґрупа», сопоставлена з польскых дослідників під проводом професора Смоленьского. Єй задача – занимати ся опрацуваньом ріжных просторів лемківской культуры, економічного жытя і природных проблематів, напр. ґеоморфолоґіі Карпат. Поконференцийны выдавничы пляны на 1939/1940 рік обнимали і друк двох розправ, тыкаючых ся Лемковины, котры одраз вошли до списку лектур, якыма постійно страшат інчых такой все непольскы і нелемківскы дослідникы, публицисты і пропаґандисты. Першом была языкознавча розправа Александра Бартошука п.н. «Лемкы забыты Полякы», де автор зосередил ся на доказуваню польского походжыня лемківскых носителів назвиск з суфіксом –скій. З огляду на недостаточне іх чысло серед Лемків, до списку долучыл і інчы «польскозвучны» назвиска. Мало тото вшытко заручати, подля думок автора, на можливе приверніня з соспільной лемківской ґруповой памяти призабытого польского роду. Не думам, жебы мою бабу Міхнєвичку языкознавчы арґументы дослідника переконали змінити бодай лем облечыня – з бардиівского модротлячу прибрати ся в мягку волну з Бєльска. На щестя, тішыт ня, што назвиско никотрого мого діда не мало, подля автора розправы, ниякого польского походжыня. Аж по роках дознал єм ся од інчого члена «лемківской ґрупы» – професора Райнфуса, што єм носительом румуньского назвиска. Лем так, як і моі баба, і я принял тоту страшечну віст беземоцийно.

   Другій труд п.н. «На стежках Лемковины» (авторства др Кристины Пєрадзкой) приносил о много більше доказів повязань істориі Лемковины з польском історийом. Не могло быти інакше, шак ціла Лемковина належала до Короны хоц лем так долго, як і положены по полудньовій стороні Карпат – Липник, Сулин, Литманова, Якубяны і Камюнка. На щестя для вшыткых Русинів, дослідничку не кусило доводити польскости жытелів згаданых рускых сел на Спишы з люксембуржской залогы.

Але розправа доктор Пєрадзкой приносит здокументуваны, детальны інформациі головно про середвічне осадництво в карпатскых долинах, сперты о джерела єпископскых «держав» – мушыньского і яслиского ключа, як тіж признаня вагы для заселіня і економічного розвитку Лемковины, принятого моделю колонізациі на волошскым праві. Прикликувала она королівскы, церковны і магнатскы архівы, надациі і привілегіі, а до того переціняла ролю і значыня польскых місточок для розвитку околичных русиньскых сел, але і – з чым барз соглашу – дала сильний притиск на повселюдны, безперерывны і конечны контакты Лемків зо вшыткыма цивілізацийныма, гандльовыма, реліґійныма і освітовыма осередками, положеныма в сусіднім Мадярскым Королівстві. Аналізуючы облечыня Лемків, пише просто о переможных словацкых влиянях на ноно, а при згадуваню традицийного лемківского будівництва хыж, ґаздівок з добудуваном шамборньом, або сыпанців, видит множество «закарпатскых» взірців. Ачый достерігат і пристрішкы з характеристичныма для спишскых міст круглыма «кошычками» та дуже інчых інспіраций і навязань до загально-карапаторусиньского кругу. Авторка коротко квітує, што пригаданий выже рід культурных меджерусиньскых запожычынь выступлює всяди. Люблят ся мі такы узагальніня.

   Очывидно, і она старат ся находити найвеце культурных польскых влиянь, прикмет, остатків давного минулого, або новинок, котры пришли в сучасности як польскы колоніі, курорты, копальні ропы, фольваркы, або гуты. Коли тых навязань до польскых взірців не находит, так з сатисфакцийом принимат констатацию, што лемківскы творы культуры, архітектура і достоменніст ріжнят ся значучо од тых з дальшых східніх земель польской державы, приміром з Перемышльского, а «візантинізм» в них зредукуваний єст до мінімум.

Три

   Третій зошыт «Історичного Квартальника» за 1939 р. не міг быти напечатаний до войны. Книжкы Бартошука і Пєрадзкой встигли выдрукувати, хоц скоро были они конфіскуваны і знищены окупантами. Нечысленны примірникы ся сохранили, а роками до них навязували ріжны, в тым украінізацийны ідеолоґы, одкликуючы ся до них як до доказів зла найбільшого. В іх понятю, Лемковина то земля нияк не перезначена до імпортуваня польонізацийных концепций. Противно – согласно жадали они пошырюваня чысто другых імпортів з дале положеных східніх земель. Сохраняти нияку домашню достоменніст, культуру і язык не думали і незмінно доднес не думают.

   Признати єднак треба, што авторы обох книжок, подібні як професор Балабан в припадку подій жыдівской спільноты, не выказали ся смыслом перевидуваня найгіршого з можливых сценариів для Лемків і Лемковины. Подібні як нон, не могли ани думати, же описуваного нима світа і люди скоро не буде, а Лемковина, яку одмалювали, буде знищена на все.

   Днес не час знущати ся тезами голошеныма авторами – Балабаном, Пєрадзком і Бартошуком. Чытати треба іх книжкы як документ тамтых часів. Подібны одношыня мам і товды, коли чытам етноґрафічны описы Лемковины, приготовлены украіньскыма дослідниками. Коли они зрідка тримают ся достовірных джерел, та дотримуют науковых стандардів принятых в науковых досліджынях, то іх осуды, припущыня, безосновны понятя і передставліня мож принимати з усмішком. Лем товды треба реаґувати принципіяльно, коли поплітают, выдумуют, фантазиюют, обявляют, примушают вірити або вызнавати ідеолоґію в місце наукы, котра єст іщы більше неґативна од найчорнійшой реальности, котрой ся Лемкы дожыли по 1947 р., коли сут зосереджены на блудных і сфальшуваных, але фурт присутных в іх «науці» заложынях. При арбітральным «вступным приниманю» ріжныма дослідниками, што лемківской достоменности, істориі, автономічных інституций і культуры, а на конец і русиньского языка неє і николи не было, то ліпше тоту псевдонауку выстрілити з іх облюбленой вежы в Космос.

   Александер Бартошук зобрал языкознавчий ономастичний материял на Лемковині, опрацувал табелі, діаґрамы і порівнаня, а дале дедикувал свій труд Товариству Народных Шкіл з прошыньом о покровительство над Лемковином. Кристина Пєрадзка офірувала свою розправу скаутам, вандрівникам по лемківскых стежках. Мож вірити, што обоє дослідникы перешли неєдном лемківском стежком, жебы позберати знаня, котре пак передали чытальникам. Лем же, ци по 1947 р. не жалували, же нияк не о тото ішло, коли постулювали про можливе повязаня Лемків з польском культуром? Днес, прецін, подібны досліджыня сут не до повторіня. Вшыткы тоты зручны, шыковны складанкы, ціле мастерскє доміно польскых дослідників придумане вчас ІІ зъізду Науковых Комісий Досліджынь Східніх Земель, розтріскало ся і было сперевертане вітерницьом двох тоталітаризмів.

Фотоґрафія горі – наголовкова карта книжкы Алекснадра Бартошука п.н. «Лемкы забыты Полякы», представлены лемківскы мужскы кроі з Чорной Воды, повіт Новий Торг.

В проґрамі вызвучала жыдівска мелодия «Містечко Белз».