Духнович

Юрій Вир

Діточкам в школі дал він книжку в рукы,

Нам заповідай: в сьвітлі счезне тьма!

З „Книжиці” все мы вчьши ся: – Аз-Букм,

Його „Хліб Души” голод втишал нам.

Він трудом своім двигнул нас з пороху,

Він нарід будил: лиш глубокій сон!

І „Поздравліня” сланы в Новы Рокы

Уж нам постарчат аж по віка скон.

Покін прадідній жебы остал святьім,

„Вручаньє” дал нам, свій завітній гымн.

В чести го мали вірны соколята,

„Я Русин…” – сьпіват гнеска вірний сын.

Найвыжше з богатств всіх ест добродітель,

Поважуй чудже, але своє чтий! –

Так вчыл Духнович жытя, сьвіт видіти,

І так віриме. Так сьпіваме мы.

Не народжена така в сьвіті сила,

Жебы народу взяла пісню з уст,

Жебы вырвала з груди серцю миле,

Народолюбних заказала тужб.

Духнович з нами – в щестю і недоли,

Ми з Ним, як прадід з ним бьш наш,

Як долго слово рускє – гин, в Тополи,

Як долго газда трудит ся на поли,

І квитне гірска ючка в ярній час!…

злемківщыл Петро Мурянка