Ґрафічна проблема

Пропозіцію перейти в україньскім языку на ґрафічну сістему записованя латиніков можеме лем щіро вітати. З послідньов опущенов кірілічнов буквов прийде час зробити собі порядок в „языках і діалектах“.

Україна од подій 2014-го року вшыткыма можливима способами хоче одділити ся културно од „руського міру“. І наопак, хоче быти близше ку Западу, ку Европі. Тото рішіня є самособов сувереннов справов Україны і україньского народа. Нихто ся до того не мать што вмішовати. А то ани не хочеме. Як ся бісідує, твій віз, твої коні, най теркоче, кадыль хоче…

Як было спомянуто, Україна глядать будьякы способы, жебы културно одділити ся од Росії. В остатнім часі было опублікованых уж дакілько статей, в котрых „патріоты“ пишуть о тім, же україньскый язык бы мав перейти на записованя латиніков. Дакотры із тых патріотічных фаховців докінця уж і мають пропозіцію, як бы такый перепис мав вызерати. Вшытко тото є запропоноване з тым, же конечно ся зробить раділкалный розділ меджі україньскым і російскым языком, меджі україньсков і російсков културов, і Україна буде близше Западу.

Як єм написав, їх справа. Но не дасть ся не припомянути холем пару фактів, покля прийдме до фінале.

Близше ку Европі, ку Западу може быти Київ втогды, кедь зачне мати в почливости прінціпы і вартости, на котрых западна цівілізація стоїть. Кедь такы прінціпы і вартости зачне дотримовати. Покля ся сперать што і лем єдному народу право на існованя, покля ся схвалюють законы, котры огрожують меншыны, наприклад їх школство, пак то з приближованьом ся ку Европі не вызерать барз добрі.

В такім припаді є абсолутно єдно, ці пишете кіріліцьов, латиніков або клинописом. Просто менталіта вашой політічной сістемы є барз далеко од того, што декларуєте, же бы сьте хотіли. Тадь такый Туркменістан так само хоснує латиніку, але жебы сьме на основі того повіли, же має близко ку Западу? То якбач ніт. А наопак, Булгарія є членом Европской унії, а зістала вірна славяньскому писму (хоць там бы сьме о тых западных вартостях так само могли довго бісідовати).

Наперек тому, Русинам не зіставать нич інше, лем тримати такій реформі україньского языка міцно палці.

Сто років комуністами на Комінтерні просаджованой і пак реалізованой українізації, думам, же цалком дость старчіло. Нам, а мало бы і їм. Цалком дость уж є того, жебы сьме довкола слухали, як мы не сьме мы, лем мы сьме хтось іншый – значіть они. Цалком уж бы і старчіло слухати, же не маме язык, свій властный язык, лем бісідуєме на їх діалекті. Нам то бізовно уж старчіть, а їм, што так проґресівно крачають до Европы, бы то мало уж старчіти так само.

І так нам не зіставать досправды нич інше, лем підпорити добру думку україньскых фаховців што до зміны ґрафічной сістемы записованя їх языка. Треба підпорити думку, жебы перешли на латиніку. А єдночасно треба утримовати то, як быв наш язык нелем кодіфікованый, але яку мать і дакілько століть довгу традіцію.

Просто, мы зістанеме вірны писомницьтву з традіційов од Кіріла і Методія, і они най роблять што хотять, кедьже мають властну історію Київской Руси, з котров мы нич не маме. Єдночасно з тым, кедь перейдуть на латиніку, прийде і час зробити собі порядок „в языках і діалектах“. Наша ґрафічна сістема буде далшым арґументом, жебы зрозуміти, же мы сьме мы, і они суть они.

Зречі ся кіріліці є капітална хыба. Але чуджа хыба не болить, нам може докінця помочі. А головно, на чуджіх хыбах ся добрі учіть.

Статя была написана як коментарь „Вступне до контроли“ лемківского радія lem.fm. Фото: pixabay.com.

ТЕКСТ НАПИСАНЫЙ В ПРЯШІВСКЫМ СТАНДАРДІ РУСИНЬСКОГО ЯЗЫКА