«Голосы Русинів Підкарпатя» – середа, 18.10 год.

В днешнім выданю представиме Вам першу часть розговору з ветераном труда Аннов Русняк, в рамках нашой серії інтервю з містныма жытелями Підкарпатя. Поговориме о тім, як ся жыло простому сельскому чоловіку, коли минула  Друга світова война і на теріторію Підкарпатя пришла совітьска влада.

Ключовы темы інтервю:

• Бытовый жывот простого селянина у повойновых часах на Підкарпатю
• Дітинство і забавы про діти на селі на основі жывота Анны Русняк
• Друга світова война на Підкарпатю

Анна Юріївна Русняк (Гранчак по вітцьови)  народила ся 18-го септембра 1939-го року у многодітній родині сельскых роботників у селі Новоє Давидково, близко Мукачова на Підкарпатю. Закінчіла семирічну школу (неповна середня  школа в УССР, позн. ред.) в Новім Давидкові, далше закінчіла 8-му класу в сусіднім селі Великы Лучкы. Через матеріалный недостаток родічі не могли забезпечіти про свою дівку высшу освіту. Такой по середній школі была примушена іти робити до колгоспу. Цілый жывот робила на колгоспскім полю.

В 1958-ім році оддала ся за родака Гавриїла (Ґабора) Русняка. Выховали з мужом пять дітей, а шеста дітина у віці двох років умерла на непознату хвороту.

Добре тямить і Другу світову войну і часы, коли Підкапатя стало ся сучаснов Закарпатьсков областьов в складі тогочасной Совітьской Україны. Як каже сама респондентка, „жыло ся тяжко, а мы думали што, то так має быти“.

ТЕКСТ НАПИСАНЫЙ В ПРЯШІВСКЫМ СТАНДАРДІ РУСИНЬСКОГО ЯЗЫК