Зас пятниця… Не тото, жебы сме ся не тішыли, але хыбаль зас за скоро злетіло. Ани не знатя коли. Уж такой конец червця, уж днес школярі витают вакациі. А робота, што мала быти зроблена, дале лежыт і жде на заран.
Кєд ся єст малом дітином, то каждый мриє, жебы як найскорше мати тых 18 років, жебы піти в світ, жебы мочы тото або тамто. Кус ся змінят, коли уж тых 18 років мине, приде 25, 30, 40 ітд. Товды то ся чловек пукат по голові і си думат, як то колиси файні было. Як то добрі было, коли нич не треба было, коли нич Вас не обходило, коли мож сой было спати піл дня, а по ночах ходити і парібчыти.
Но так, то лем жытя і нич веце. Каждый так мал, має і буде мал. То натуральный процес. О жытю, часом і о смерти, бесідуют і в «Говорить Пряшів». Шак жытя каждого з нас то в цілости жытя нашого народу. Каждый з нас пише свою історию, але сут такы, што тій істориі дириґуют, што самы старают ся вести, як дикого коня, што николи не ходил при возі.
О жытю, о культурі, о народі і його звыках – уж днес в «Говорить Пряшів». Просто од Пряшова. Початок о 18.10 год. Красні просиме тых, што іщы ся внимают.