З осінньой Лемковины, де краса природы, яка хоц кус пішла в глубокій сон, фурт нас захоплює. То ту, де париі і потокы, наше жытя ся катулят. І мы тото жытя любиме.
Дома – як то повідают іщы тоты, што ся в тым «домі» встигли вродити – хоц быват часом бідно, все єст весело. Не бракує добрых люди ани сміху і забавы. І такій лемківскій дім, як тоту обшыр втраченой Лемковины, мусиме і мы креувати в памяти – дальшы поколіня тых, што свойой духовой хыжы забрати си не позволили.
На Пряшівщыні подібна краса. Каждый з нас, на свій спосіб, явит ся і локальным патріотом. Добрі бы было, жебы тот патріотизм был здоровый, а не такій, як го святкуют інчы сусідні нашы народы…
Будме горды і на тото, же маме своє радийо, де пропаґанду (лем в добрым того слова значыню) сіют і посівают лемківскы редакторы.