Іван Кызак – орґанізатор народного жытя Русинів

14. грудня/децембра 2016 р. пропоминаме собі 160. річницю народжыня выдатного русиньского священника, педаґоґа, поеты, редакотра і выдавцю народных альманахів і прідручныків, головно для русиньской молодежы  – Івана Кызака. Є менуваний як єден з найбільшых орґанізаторів народного жытя Русинів на переломі ХІХ і ХХ ст.

Священник і выкладач 

Народил ся Іван Кызак 14. грудня/децембра 1856 рока в Пакостові, селі находячым ся на Пряшівскій Руси. Освіта, яку в дальшых роках отримал, была головно з причыны тиску зо сторону няня – церкового дяка. Середню школу отримал в Пряшові, но пізнійше пішол ся вчыти на Підкарпатя, до Ужгорода, де студиювуал теолоґію, жебы зас вернути до Пряшова і продолжати науку богословя. По студиях был рукоположений і направлений на парохію в Буківци, де служыл такой шіст років. В 1892 році товдышній пряшівскій владыка Йоан Вадій назначыл го дириґентом катедрального собору св. Йоана Крестителя в Пряшові. Уж о дальшы три рокы, коли в 1895 році в Пряшові одкрыто духовно-учытельску семінарию, о. Кызака покликано на выкладовцю церковного співу, математикы, ай фізикы.

Успішніст в духовній як і науковій роботі довела до того, же в пізнійшых роках за рішыньом єпископа Вадія Іван Кызак был назначений як констисторияльний совітник, титулярний канонік та куратор інтернату учытельской семінариі в Пряшові, ґу котрій приходили мешкати молоды русиньскы інтеліґенты. До кінця жытя Кызак є і інспектором для русисьскых шкіл. Вмер в Пряшові 19. жолтня/октобра 1929 рока.

Автор

Кызак свою редакторску діяльніст зачал іщы за Австрийской Імпериі. Товды же выдавал церковны молитовникы, ачий был єдным з редакторів котрисого уж выданя Духновичів «Хліба душы». Окрем того редаґувал церковны календарі, альманахы, реліґійны збіркы, та ґазету «Наше Отчество». Зачал за Австриі – а продолжал уж за Чехословацкой Республикы – писати народны оповіданя, гуморескы і дальшы діла, спосеред котрых найліпше знаны сут «Медицина», «Свідок», «Щестливе порося». Попри редакторскій роботі писал тіж поезиі. Його вершы дотуляют так реліґійной («Ку яслам Ісуса Христа», «Яличка», «Сирота») як і принагідной тематикы. Писал тіж байкы, серед котрых мож спомянути на «Лишку і ворону», «Надуту жабу», «Волчу правду», «Руснака в роскошу», та другы.

Одроджыня Русинів

Вєдно з початками першой Чехословацкой Республикы, Кызак піднимат плідну роботу на поли нацийонального возроджыня Русинів. Явил ся орґанізатором і першым ведучым Руского Клюбу при Обществі Александра Духновича в Пряшові. Пізнійше разом з о. Федором Райковичом (грекокатолицкій парох в Люцині), піднимат ся купліня будинку при ул. Главній 62 в Пряшові, котрий остал культурно-просвітительскым центром Русинів, головно з Пряшівщыны, але служыти мал родакам з цілой Карпатской Руси. Закупліня вымагало збіркы грошів, котру вєдно орґанізавуали серед домашніх як і америцкых Русинів. На тамтот час потрібных было 280 тис. корон. Будинок, котрий придбали на русиньскы потребы, отримал символичне званя Руского Народного Дому. В його внутрі нашли своі поміщыня Общество Александра Духновича, Союз Рускых Учытелів, Рускій Клюб та Союз Рускых Жен. До часу, коли Рускій Дім был перенятий містом Пряшовом (доднес не є вернений Русинам), находила ся в ним богата русинознавча бібліотека, чыталня та народний інститут культуры. За активністю Руского Дому, проходили в ним всякы культурны подіі, выставы, доповіди, семінары. Його члены тримали сильний звязок з другыма клюбами, хорами, орґанізациями і філиями Общества Духновича. Значыня Руского Дому мож порівнати до значыня Рускых Бурс і другых народных домів, котры были покликуваны на цілій Карпатскій Руси, ачий за Океаном.

(оброблено на основі статі Гавриіла Бескида; за: Бесіда ч. 51 (6) 1999 р.)