Йоганнес Брамс, «З повагом», просит Павел Малецкій – неділя, 20.00 год.

Композитор уважаный є за наступцю Баха і Бетховена, єдного з трьох Панів Б. З огляду на приметы свойой музикы, ометіня проґрамовой музикы і велику дбаліст о кляровніст формы, часто называный клясиком романтизму.

Отец Брамса был містецкым музиком в Гамбурзі і то він давал сынови першы лекциі музикы. Пізнійше Йоганнес Брамс вчыл ся грати на фортепіані і композициі в інчых, професийных учытелів. Як молодый хлопец давал публичны концерты, а тіж грал на фортепіані в реставрациях і театрах, жебы фінансово підпорити свою родину. Переломом был для него 1853 рік, коли познал славного гушляря Осифа Йоахіма і Роберта Шумана, якій, зазнаємившы ся з його першыма пробами компонуваня, барз высоко оцінил талант Брамса і повитал го, як нового ґенія в німецкій музиці.

Брамс зачал од компонуваня сонат, пісен, концертів. В 60. роках ХІХ ст. выкристалізувал ся його індивідуальный стиль, доказом сут камеральны композициі з тамтого періоду. Славна музика перекрочыла границі Німец, здобыл золотый медаль Philharmonic Society в Лондоні та доктораты honoris causa університетів в Кембрідж і во Вроцлаві. Допіро по скінчыню 40 років, рішыл Брамс компонувати симфонічну музику, скорше думал, што не єст в силі досягнути стандарду выпрацуваного Бетховеном.

З часом зачал хворіти, штораз гірше зносил постійны конфлікты і полемікы о музику, одсувал ся од люди. Кінцьом 1896 р. розпознано в него раковину печінкы, протягом парох наступных місяців вмер.

Брамс постеріганый є передовшыткым як великій симфонік, будучы за поглядом автономічности музикы як штукы.

В проґрамі выслухате м.ін. його симфоній, сонат і дакус знаных творів інчых клясиків.