Камінний мосток в Вільхівци в ремонті

Забытковий мосток в Вільхівци (в ґміні Дукля) на Лемковині дiждал ся ремонту. Його констрикцуя єст забезпечана перед осіданьом і наступныма пукнінями.

До кінця жолтня т.р. мат быти скінчений ремонт забыткового мостка, поміщеного над потоком Вільхівчык, якій веде до грекокатолицкой церкви і цмонтеря в селі. Роботы уж тырвают. Камінний мосток єст забытком архітектуры. До державного реґістру забытків был вписаний в 2007 році з ініциятивы Стоваришыня Терка, якого сідиба містит ся в Святковій Великій. З проблемом нищіючого мостка зголосила ся до Ґміны Дукля якысий час тому локальна соспільніст, на челі з шолтысом Вільхівця, Зеноном Федаком. В звязку з тым, же міст находит ся в пасмі ґмінной дорогы, уряд занял ся справом. По зложыню одповідніх внесків, записаня робіт в ґмінным буджеті і отриманю фінансовой підпоры зо страны Підкарпатского Консерватора Забытків, приступлено до ремонту.

Мосток єст єдным з невельох камінных мостів в підкарпатскым воєвідстві, захованых в незміненій формі, рідко стрічаній на Лемковині. Побудувано го коло 1850 р. з ініциятивы жытелів села. Пут ведучий через міст єст головным доіздом з сельской дорогы на прицерковну обшыр, в якій находит ся забыткова деревяна церков. Єст єднопролітний, склеплений полным луком, збудуваний з річного каменя. Од верхньой площыны вінчат го невысокы парапеты, будучы приміром ХІХ-вічного інжынєрийного будівництва. Обік мостка, в огороджыню церкви находят ся два фундацийны камені з 1683 рока. Походят правдоподібні з першой ольховецкой церкви.

Зміцніня камінного мостка коштувати будут більше як 30 тис. зл. Піл той квоты выґаздувала ґміна Дукля, а решта то дофінансуваня Підкарпатского Консерватора Забытків. Цілий ремонт ведений єст під консеваторскым надзором.

Ольховец (Вільховец) то лемківскє село, якє находит ся в середній части Низкого Бескіду. Назва села выводит ся од назвы дерева – ольхы. Локуване было на волошскым праві в першій половині XVI ст. і до половины ХІХ ст. находило ся в маєтках родины Стадницкых. В 1791 р. закуплено церков, праводпобідні на обшыри днешньой Словациі, котру перевезено до Ольхівця. В 1880 р. село чыслило 400 жытелів. В меджевойню побудувано в селі школу, а комасация ґрунтів в 1935 р. принесла розвиток села і поліпшыня ся материяльной ситуациі Ольхівчан. В 1934 р. обік старого храму, якій был уж в планній технічній кондициі, побудувано нову церков Перенесіня Мощів св. Миколая. Церков тота стоі гын доднес, хоц вчас ІІ Світовой Войны была поважні знищена.

Хоц село было выселяне в 40. роках ХХ ст. (1944 р. до Радянського Союзу і в 1947 р. в рамках АВ) пару лемківскым родинам повело ся остати. В єдній з жых находит ся приватний музей Тадеуша Кєлбасіньского, в якым згромадил лемківскы памяткы, облечыня, ґаздівскы нарядя і інчы. Раз до рока в селі оджыват традиция лемківскых кєрмешів. Од 1991 р. на праздник Перенесіня Мощів св. Миколая, якій святкуваний єст 22. мая, в церкви проходят богослужыня получены з процесийом, а пак при народным домі люде зберают ся на обзераня выступів ансамблів і спільне святкуваня.

Фото горі: Бартломєй Вадас, beskid-niski.pl