Каждый з нас є дітином

І зато што каждый з нас є фурт дітином, може сміло сягнути по найновше бурсяне выдавництво. Кінцьом 2023 рока стараньом Стоваришыня «Руска Бурса» в Ґорлицях печатана была третя част байок з сериі «Оповім Ти байку. Байкы Русинів і інчых народів», в котрій нашым провідником є симпатичный бобо. І зас зілюструвал книжочку выдатный маляр – Анджей Жыґадло.

«Горошок, бобошок» під редакцийом Варвары Дуць то обовязкова позиция для вшыткых тых, котры мают уж на своіх поличках дві попередні части: «Іде бобо» та «Комар косит». Tретя част буде красным дополніньом сериі. Досправды, крас є то публикация. Відомо, што з позициі выдавці інакше писати не мож, але кєд возмете книжку до рук, то і вы тото ствердите.

Подібні як дві попередні і третя част, «Горошок, бобошок», є зоставліньом выбраных байок з устных передань ріжных народів. В найновшым выданю найдеме знану лемківску рахуванку на пальці (од котрой є і наголовок публикациі), а дале: польску, словацку, німецку, росийску, ромску і одавторску лемківску – од Петра Мурянкы – байочкы. Вшыткы оповіданя были старанно переведены на лемківскій язык. Книжка має предовшыткым едукацийный характер – з натиском на розвиваня языковых компетенций, але в получыню з ілюстрациями становит цінну публикацию.

«Перше брал єм байку і єй чытал, пак выберал описы до місц ци крaєвидів, на котрых бы мож ся было затримати. Некотры байкы мали іх барз вельо, як напримір байка о Яшпезі, о золотым птаху ци о страху, а некотры не мали іх нияк. Примірово в байці о заяцю аж на кінци являт ся штоси, што бы мож было схоснувати. Ходило мі о тото, жебы ілюструвати сутьовы для сюжету елементы, не самы видочкы» – оповідат Анджей Жыґадло.

Байкы, будучы часто головні бесідуваном традицийом, часто ся забыват. Книжочка є способом, жебы успішно тому протидіяти. Уможнює передавати істориі дальшым поколіням і вчыти вартости, якы за собом несут. Через познаня одважного хлопця, што ничого ся не боял, через познаня істориі вірного пса ци червеного змыя діти вчат ся одріжняти добро до зла, вчат ся оціняти тото, што є правильне, а што ні, якы сут фундаментальны вартости, же сут то уцтивіст, жычливіст, справедливіст, пошана для другого чловека. Байочка о заячыку Зубачыку вчыт емпатіі до звірят, природы, одвічных прав натуры, а байка о Яшпезі ци байка о золотым птаху отверат двері до неограниченой фантазиі, розвиваючы креативніст і здібніст абстракцийного думаня.

І тым разом запрошыня зілюструвати байкы принял автор ілюстраций двох попередніх части – Анджей Жыґадло, узнаный в середовиску професийной штукы маляр молодого поколіня. В тот спосіб каждый, хто буде мал книжочку в руках, буде міг ся почути, як властитель малой ґалериі штукы. Жыґадло схоснувал спосіб i техніку малюваня приняты для двох попередніх части – кажда байка зілюструвана є окремым образом намалюваным олійном техніком, з великом дбалістю о каждый деталь.

«Принял єм таку методу, што для каждой байкы робил єм єдну ілюстрацию, котра бы была в даякій мірі репрезентативна для цілой байкы. Што правда не называл єм собі так того, але підсвідомі в тот спосіб єм думал – жебы тот, хто обзерат, не мал недосыту, же примірово маме байку парох стотонах, а ілюстрация односит ся лем до єдной локализациі з початку байкы, а о сенсі, о цілій істориі нич не бесідує. Глядал єм дачого, што дозволит в цілости пізріти на кажду байку. Дакотры байкы были трудны до зобразуваня, єдном з такых была байка о страху, од котрой єм зачал. Там єс барз вельо макабричных описів – но як намалювати половину старуха, котрый єст потвором, страхом, духом, і жебы то зробити не барз на поважні, жебы не вышол Бексіньскій?»

Характеристичне для малярства А. Жыґадла є хоснуваня монохроматичной палеты колорів, особливо блакітного, синього, сивого. Част ілюстраций є утримана в такій тонациі, што надає ім додатково мелянхолийного вызвуку, додає таємниці. Видно то особливо в ілюстрациі байкы о чарівници. Хоснує тіж прецизийну криску, дбаючы о реалистичне одданя постати і деталів, што спричынят, же його образы сут полны жытя і глубоко осаджены в реальности. Хоц походжыня байок є ріжне, то А. Жыґадло, ілюструючы, вміщал іх в наш культуровый контекст.

«Не привязувал єм ся до того, з котрого реґіону походит байка, радше якы емоциі мі приносит. Примірово в другій части байок, Комар косит, єст украіньска байка пн. Мішочок, для котрой зробил єм лемківско-погіряньскій краєвид. Селянин має облечену лемківску чугу, на возі тіж сут лемківскы декорациі, aле хыжы сут типово погіряньскы, деревяны, якых вельо, а на фоні єст церков з Кривой. Наступный примір – в першій части байок є польска байка пн. Жыва вода, а краєвид є чысто бойківскій. Вшыткы ілюстрациі єднак хотіл єм вмістити в реалиях карпатского погранича, так жебы то было барже своє» – констатує маляр.

Книжокчу мож придбати в нашым інтернетовым склепі за тым мотузком.