Коктейл

Декомунізація, котра проходить на Україні, має чудну подобу. На єднім боці ся ничіть вшытко, што бы могло припоминати злочінецькый режім совітьской епохы Україны, на боці другім ся новы „памятникы“ будують злочінцям іншого періоду.

За такый „памятник“ бы сьме могли брати і недавне рішіня о тім, же в Києві будуть уліці з меном Степана Бандеры ці Романа Шухевіча. Спостерігали то і европскы медії. Аж теперь. То, же Бандера має свій памятник у Львові, якось дотеперь нихто не видів, бо предці лем в головнім місті видіти веце, як на „періферіях“.

Нечудо, же не перешло много часу і польскый сейм реаґовав по свому. Волиньску масакру, за котру вину Українці радо метають на вшыткых довкола, лем не на своїх героїв – бандерівців, польскы депутаты выголосили за ґеноцід. Остры слова Варшавы не зохабили холодным ани україньского презідента Петра Порошенка.

Тот такой в тот день, 22-го юла, на своїм профілі на соціалній сіті Twitter написав, же то многы будуть хотіти схосновати на різны політічны шпекулації, што му є жаль, і же ся треба вернути ку словам папу римского Йоана Павла ІІ.: „Одпущаме і просиме о одпущіня. Лем сполочныма кроками можеме прийти ку хрістіаньскому зміріню і зъєдиненю. Лем довєдна можеме пояснити вшыткы факты траґічных сторінок сполочной історії.“

Слова барз красны, лем їм барз не розумію. По перше, не є мі ясне, што в справі Волиньнской масакры одпущають Українці Полякам. Но і по друге, слова о сполочных кроках, котры можуть обяснити тот ганебный пункт історії, бы до діалоґу з Варшавов пасовали втогды, кібы давно перед тым, як Польща выголосила масакру за ґеноцід, не прославляла Україна своїх „героїв“, головно в часі по Майдані і в рамках „декомунізації“. То барз не пасує ани до просьбы о одпущіня.

Але посмотьме ся на то з іншого боку. На Словакії є много памятників павшым в ІІ. світовій войні. Самособов, же на тых памятниках суть червены звізды, котры мали на своїх уніформах і вояци Червеной армады, якы войовали і освободжовали тоту теріторію. Они собі тоту звізду на уніформу не выбрали самы. На многых селах суть докінця танкы, котрым так само нихто не замальовав червены звізды, бо „декомунізуєме“. На тых памятниках, ани на тых танках, хоць принимам комуністічный режім як режім злочінців, мі червены звізды не перешкаджають. Бо на тых місцях їх днесь не беру як пропаґацію комунізма, а як означіня армады, котрой вояци вмерли за свободу (хоць нам тоту свободу Сталін надовго не дожычів, но то не была вина тых вояків). І то є історічный факт. Буряня, пошкоджованя такых памятників бы єм брав за барбарство. Інше є то, же ся в рамках декомунізації дали гет комуністічны звізды з урядів, дали ся гет різны памятникы і бусты вшыткых тых ленінів, сталінів, ґотвалдів і далшых „святых“.

Но найосновніше в рамках процесу декомунізації не было в Чехословакії, ці по 1993-ім році в окремых державах – Словакії і Чехії, буряня різных сімболів і памятників, але зміна політікы державы. І головно зміна політікы в рамках людьскых прав. Як раз тот менталный перелом політікы забеспечів наприклад і то, же Русины можуть знова быти Русинами, голосити ся ку свому народу і розвивати свою културу.

І то є основа, котру Київ дотеперь не принимать. Што з того, же ся зничіть вшытко, што бы могло припоминати комунізм, што з того, же ся переменують вшыткы уліці, кідь ментално зіставають в комунізації, не декомунізації односно Русинів? Тадь то, же Русинів Україна доднесь не вызнавать, є дідовизнов тых, котрых памятникы і уліці днесь посылають до історії. Навеце, злочінців заміняють за іншых злочінців, з іншого періоду і з іншых кругів. Лемже злочінець є все лем злочінець. Не є злый злочінець і ліпшый, бо „быв наш“.

Досправдовым кроком ку декомунізації Украіны бы было наприклад вызнаня Русинів за окрему народностну меншыну. Без такых і тому подібных кроків, є декомунізація по україньскы лем театром про масы, но не мать нич з менталнов, політічнов декомунізаційов сполочности. І кідь ку тому навеце Київ хоче прилівати духа націоналізму і „героїв“, котры мають на своїх руках кров невинных людей, може з того выникнути барз небеспечный коктейл, якый Україні путь де Европы бізовно не одкрыє. З такым коктейлом ся може так акурат метати як з коктейлом молотова на браны Европы, лемже розумны державы в такім припаді тоту брану барз скоро запруть. Жебы самы не выгоріли.

Статя была написана як коментарь „Вступне до контроли“ лемківского радіа lem.fm)

ТЕКСТ НАПИСАНИЙ В ПРЯШІВСКЫМ СТАНДАРДІ РУСИНЬСКОГО ЯЗЫКА