Голосник

Квартельова універзіта

Єден із найвызначнішых чеськых філозофів 20-го столітя, Ян Паточка, бы за нормалных условій якбач цалком іншак скінчів свою професіоналну карьєру, не быти того, же нараз просто зачав не пасовати режіму. Паточка одышов до чехословацького дісенту і од року 1972 аж до свойой смерти, о пять років пізніше, учів уж лем пріватно.

Говорило ся тому квартельова універзіта. Не быв то лем припад Яна Паточкы, але і далшых інтелектуалів, котры мали счезнути з академічного жывота, їх публікованя было заказане, і так єдине, што їм зістало, быв дісідентьскый круг, припадно круг людей, котры ся коло дістенту даяк рушали.

На різных квартелях тайно давали семінары, робили ся на квартелях театралны представліня, і так ся выховльовала нова ґенерація чехословацькых інтелектуалів, котра втогды ани не могла знати, ці ся даколи ку слову дістане. Нащастя, по році 1989 дістала.

Вєдно із політічнымаа змінами в рамках такзваного остблоку, а з тым повязаным третім народным возроджіньом Русинів, зачало ся робити і на тім, жебы тот довгы рокы неіснуючій народ мав свої професіоналны академічны інштітуції. Універзітна русиністіка ся зачала будовати в Мадярьску, на Словакії і в Польщі (Сербія, хоць о ній автор знать, є дакус іншый припад). Но не тырвало довго, і дві державы русиністіку стратили.

Зачало то різныма, повіджме то одкрыто, тисками в Мадярьску, котры вели до того, же русиньска філолоґія скінчіла, і од 2013-го року ся не обновила, хоць україньска, котра была втогды вєдно із ньов, ся свого обновліня дочекала. Пак перешов фронт до Польщі, де так само ся пришло на то, же властно русиньску філолоґію не треба. Кому головно не треба тоты дві філолоґії? На то уж най собі каждый одповість сам.

І так з того, што ся зачало якось в тых державах природно будовати по 1989-ім році, зістав лем іншітут на універзіті в Пряшові.

Кедь по році 1989 родив ся русиньскый рух, мали сьме щастя, же до нього залучіло ся много інтелектуалів середнього віку, котры свої знаня здобывали перед тым, і схосновали їх пак в рамках русиністікы, але была ту і молодша ґенерація інтелектуалів, котры свої академічны карьєры вже зачали будовати чісто на русиністіці і на їй хосен. Днесь втогды середня ґенерація є у высшім аж высокім віці, передці лем перешло тридцять років, а втогдышня молода ґенерація є по пятьдесятці.

І кедь то звучіть барз немило, середня ґенерація в академічнім середовиску днесь майже цалком бракує, і вопросом є, де ся має выховльовати молода ґенерація, кедь дві із трьох центрів русиністікы суть уж пару рочків під замком?

І треба звернути увагу на то, же не бісідуєме лем о філолоґії, але і о іншых науковых дісціплінах як історія, етноґрафія і так далше. Знам, знаня в окремых дісціплінах мож здобыти і на іншых універзітах, факултах, але чом бы сьме не мали мати властны центры, властны інштітуты?

За 30 років русиньского руху ся досягло досправды много. Державы, окрім єдной, нас признали за окрему меншыну, маєме підпору на розвиток свойой културы, діставаме наш язык і до школ, хоць не так успішно, як бы сьме хотіли, і могли бы сьме продовжовати. Но в припаді розвитку академічной, науковой діялности суть великы недостаткы.

Кедь приймеме як готове діло, же просто такы інштітуції не маєме, пак ся звідам, што нашым інтелектуалам зіставать робити далше? Стягнути ся як Паточка, хоць днесь з іншых причін, мімо академічного середовиска і робити квартельови універзіты про Русинів? Давати пріватны семінары і надіяти ся, же може ся раз тоты люди дістануть ку слову?

Думам, же кедь то державы, де жыєме, думають з нами і з нашым вызнаньом як окремого народа серьйозно, мали бы нам дати условії на то, жебы сьме свої інштітуты могли будовати. Інштітуты, котры будуть занимати ся русиністіков обще, нелем філолоґійов, котры будуть документовати, котры будуть выховльовати. І не мали бы тоты державы підволити ся тискам, о котрых знаме, же роблять тоты, якы нам не жычать.

Паточковы квартельовы штуденты суть днесь меджі вызначныма чеськыма інтелектуалами і діють на універзітах, ці в іншых науковых центрах. Але днесь не є рік 1972, і мы ся не маме чом добровольно зречі своїх академічных потреб і стягнути ся до квартелів. А не можеме ся ани надіяти, же припад Паточка і штуденты може быти успішный на основі даякых політічных змін і другый раз, значіть в припаді Русинів.

Зато є час знову пробовати будовати нашы інштітуты. А кедь то з нашыма правами нашы власти думають серьйозно, як уж было спомянуто, пак не існує выгварька, чом бы сьме інштітуы не мали мати.

Статя была написана як коментарь „Вступне до контроли“ лемківского радія lem.fm. Жрідло фотоґрафії: Pixabay.com.

ТЕКСТ НАПИСАНЫЙ В ПРЯШІВСКЫМ СТАНДАРДІ РУСИНЬСКОГО ЯЗЫКА

Шеруй.

О авторі

Петро Медвідь

Народженый в центрі Пряшівской Руси, в місті Пряшів. Локалпатріот. Актуалну тему з його точкы погляду мож чути каждый четверь в проґрамі Вступне до контроли о 18.10 год. Каждый робочій день од 8.00 год. мож слухати його Корзо, в котрім вас возьме до світа актуалной політікы. Контакт: petro@lem.fm

Коментарі