Кым сме? Вічне звіданя і одповіди оптантів – Fatamorgana – (осма част), субота 20.00 год.

…В остатню суботу листопада/новембра на Украіні споминают о голодоморі 1932-33 років. Штучний голод то певно найбільша і найстрашнійша кара Сталіна для люди, якы активні ци пасивні, ділом, словом ци аж і молчаньом протестували проти радяньскым порядкам. Тот прекрасний спосіб упокорити непокірных Сталін схоснувал не лем в Украіні, а і в інчых республиках. Але, очывидні, на Украіні радяньскому урядови найліпше тото ся подарило. Акция была на велич міру і успішна. Лем прямы жертвы голодомору то 3,9 милийонів громадян Радяньской Украіны, а были іщы і непрямы… Окрем того, были в істориі Радяньской Украіны іщы два голоды, в 1921-1923 і 1946-1947 роках. О тым третім, уж повоєнным, добрі памятают Русины, якы переселили ся з Лемковины, і Руснакы, оптанты з Пряшівской Руси.

А того найстрашнійшого голоду в 1932-33 роках переселенці з Польщы і Чехословациі не зазнали, про нього чытали лем в ґазетах, і не знали, ци в такє страшне вірити або не вірити. Ци на Русинів вплынул в даякій спосіб голодомор? Може непрямо і вплынул. По голодоморі, репресиях, а пак по войні населіня Радяньской Украіны барз ся скоротило. «Імперия зла» потрібувала робочой силы. Не чудне, же радяньскы представникы схоснували вшыткы способы, аґітуючы Русинів по обох сторонах Карпат – і в Польщы, і в Чехословациі – іхати в радяньскій рай, на украіньскы чорноземы.

 …Гварили, же іх рідна земля не суца, бо пістна, бо камениста, бо гориста, і бідна – то на што на ній сідити? На што тримати ся той рідной землі, коли можеш выбрати нерідну, але о много ліпшу, бо богату? Яка ріжниця? І як раз тоты, што не розуміли, яка ріжниця, пішли «до Руска».

О тым, а тіж о долях переселенців з Пряшівщыны, о ідентифікациі, нацийональній достоменности, о родичах-оптантах бесідуєме з науковцьом-лінґвістом, а окрем того істориком, журналистом, кандидатом філолоґічных наук Михалом Капральом.