Лемківскій Ґанок #15 – бесіда з Томком Габдасом, «В Топовій Формі»
Просиме чытати дальше інтервю з сериі «Лемківскій Ґанок». Тым разом сме бесідували з Томком Габдасом, автором проєкту «В Топовій Формі».
Томек о собі:
Моє мено Томек і люблю горы!
Той любови нагрoмадило ся во мі так вельо, же в єдній хвили рішыл єм дати ю на верх. Так возник проєкт «В Топовій Формі», значыт плятформа, де мож ділити ся пасийом, але предовшыткым великом радістю, яку дают нам горы.
Сміло можу речы, же то моя жытьова ціль – проводити в горах як найбільше часу. Але єст тых ціли кус більше. З тых барже амбітных – пляную здобыти Корону Землі, значыт найвысшы пікы каждого континенту. Тепер уж Монблян (2015), Ельбрус (2016) та Кіліманджаро (2019) мам за собом. Предомном Аконкаґуа і Деналі. В меджечасі помалы робит ся Корона Гір Европы і предовшыткым Корона Гір Польщы. А плянів єст іщы більше – Корона Гір Словациі, Велика Корона Татр ци тіж Корона Гімалаів.
А так окрем того, мам кус більше як 30 років. Вродил єм ся і выховал в серци Бескідів – Жывци, і зато тіж Жывєцкій, Шлезскій і Малый Бескіды будут для мене все вынятковым реґіоном. Бескіды сут єднак так само красны як Татры. Татры сут так само чудесны як Бєщады, а тоты ничым не уступуют своім камаратам з Малой Фатры. В каждых горах мож однайти дашто выняткове і незвычайне, зато не звідай, прошу, котры з них люблю найбарже.
Якуб: Походиш з Жывця. Як посмотриме на мапу, то єст то дост далеко од Лемковины і Низкого Бескіду, але думам, же тоты реґіоны може вельо лучыти. Ци в жывєцкым реґіоні люде сут горды свойом «малом отчызном»? Думаш, же для Твоіх родинных стран характерный єст даякій специяльный місцевый патріотизм? Як то єст в Тебе?
Томек: Перше, што мі приходит до головы, то пивоварня Жывєц. Очывидно, же сме гоpды, і причын ґу тому єст вельо. Особисто досвідчыл єм того аж товды, коли з Жывця выіхал єм, маючы 19 років, на студиі до Варшавы. Вказало ся, же моі новы приятелі з учельні знают Жывєц неконечні з причыны популярного пива, але примірно з лыжных трас на поблизкым Пільску ци Скшычным. Не вкрывам, же сам зачал єм товды інакше смотрити на мій Жывєц. Уж не з перспективы жытеля, але з перспективы особы, котра одталь походит, там ся вродила і котра зачынат достерігати красу той околиці.
Чым сме гоpды? Очывидно нашыма Бескідами – Жывєцкым, Малым і фалатком Маковского. Вкінци маме найвысшый верх в Польщы поза Татрами в околици (Бабя Гора). Маме чудову культуру і ґуральску традицию, фурт барз міцно плекану і презентувану, нп. протягом імпрез в роді Тыжня Бескідской Культуры. Нашы діти і молодіж танцуют і співают в реґіональных ансамблях, а в часі Різдва переоблечены в традицийны ґуральскы кроі одвиджают хыжы з колядом і желанями. На бескідскых гірскых луках, нп. на Борачій Гали, надале проходит редик, значыт торжественне выведіня в горы стада овец пастырями на выпасіня, а в бескідскых колибах і реставрациях мож спрібувати типово реґіональных страв і напитків, такых як бескідскє душене, квасниця ци тіж бескідскє варене.
Треба єднак памятати, же сам Жывєц то місто з правами міста уж більше як 700 років, так розвивала ся в нас головно міщаньска культура, а тота ґуральска присутна была во вшыткых селах докола міста. В самым Жывци в каждый Новый Рік проходит похід Дідів, значыт так звана Жывєцка Коляда.
Зато думам, же сме барз гоpды культуром і традицийом, котру цілый час ся в нас плекат і передає дальшым поколіням, але і красном околицьом, і тым, што тоты найбарже Західні Бескіды оферуют. Очывидно пивом сме тіж горды, уж не лем тым найбарже знаным, але і інчыма, реґіональныма, якы зачали ся явити на рынку. Но і Моніком Бродком сме горды.
Якуб: Чым бы-с заохотил нас, мене і чытачів, жебы приіхати до Жывця і в Жывєцкій Бескід? Што оферує тот реґіон для туристів? Выбераючы ся там на вікенд, напевно не буду там обмерзал?
Томек: Загальні то міг бы-м повторити вшытко тото, што єм вымінил выже, але так направду Жывєц то на вельо, вельо більше. Місто положене єст в долині і зо вшыткых сторон сут горы. Маме гев Жывєцкій, Шлезскій, Малый і Маковскій Бескіды. Уж само тото ґарантує нам, же обмерзати в горах не будеме. Тота околиця єст популярна тіж з причыны барз розбудуваной сіти гірскых колиб, як бы посідити хвильку над мапами, то мож собі заплянувати барз файны трасы, так тоты парудньовы, як і єднодньовы. Сам, мимо того, же одталь походжу і направду вельо часу єм провюл в тых горах, дале одкрывам новы шлякы і новы верхы, котры можy іщы ту здобывати першый раз.
Як уж будеме мати дост гір (в што не вірю, же може такє быти), все можеме одпочати над Жывєцкым Озером і схоснувати водны атракциі, якы оферує тот аквен. А в місті з певністю винны сме перейти ся по красным містецкым парку, видіти палацовый комплекс, котрым заряджали давно Габсбурґы, одвидіти конкафедру з XV столітя, войти на єй вежу і обзерати місто та околиці з высоты. А тоты, котрым буде мало, конечні винны піти вечером на Ґроєц – верх на обшыри міста, з котрого розсвітленый ночом Жывєц і околиця выглядают прекрасні. На конец рекомендувал бы-м єм іщы дашто для любителів фізикы і технікы – гыдроакумулювальну електростацию на Жарі.
Якуб: Обзераючы Тя в Інтернеті, мож видіти, же барз вельо ходиш по горах. Твій сайт і профілі з социяльных медиях называют ся «В Топовій Формі», а то уж нам підповідат, чым ся занимаш наштоден і в свобідным часі. Де любиш вандрувати барже – в Бескідах ци в Татрах? Певно єст то трудный выбір, але кєд бы-с міг рішыти, то де чуєш ся як дома? Чом?
Томек: Барз не люблю так сопоставляти тоты польскы пасма. Думам, же кажды горы мают в собі дашто особливе і сут барз вынятковы. 2018 рік был в мене абсолютні татряньскій і то там провюл єм найбільше часу. А 2019 был бескідскым роком, головні за справом Головного Бескідского Шляку, котрый мал єм нагоду пройти в цілости. Переважні не одповідам на звіданя, котры горы люблю найбарже, але правда єст така, же найбарже тягне мя до хыжы і хыбаль там як раз тота радіст і усміх сут найбільшы. Бесідую очывидно о Жывєцкым Бескіді. Чую превеликій сентимент до того місця, бо припоминат мі вiн мою молодіст – першы екскурсиі в горы з родичами, першы подорожы і нічлігы в колибах з приятелями з ліцею, котры сам єм орґанізувал. Тото вшытко спричынят, же Жывєцка Котлина єст абсолютні найблизша мойому серцю. Але Татры тіж люблю і што даякій час (што місяц або два) чую потребу завитати в нашы найвысшы горы.
Якуб: Як мож тіж видіти, барз часто підкрисляш, як важна єст безпека в горах, одповіднє облечыня і прирыхтуваня. Особливо як бесідуєме о Татрах. Знаме десяткы образків туристів, котры ідут в высшы партиі Татр тотальні неприрыхтуваны, в слабым взутю, без теплого облечыня, а зимом туристы часто ідут в горы пізным пополудньом, хыбаль нияк не думаючы, же скоро стемнит. В якій спосіб мож едукувати соспільство, жебы барже поважні підходило до справы гірскых вандрівок? В якій спосіб Ты тото робиш?
Томек: Вельо уж в тій темі было повіджене і певні іщы більше треба повісти, але хыбаль як раз найліпшом одповідю єст комунікация і інформуваня в каждый можливый спосіб. Так медиі, як і люде звязаны з горами винны підносити тему безпекы в каждый можливый спосіб. Моі приятелі, гірскы блоґеры, так само як і я, дост часто споминают о тым в своіх выповідях і реляциях з гірскых вандрівок. Я в часі прелекций не ганьблю ся повісти, же пару разів мусіл єм вернути і зрезиґнувати здобыти гору, бо безпека была для мене важнійша. Такых рішынь не мож ся ганьбити, а аж і противні.
Як іде о облечыня, з єдным з брендів, з котрым спілпрацую, награли сме недавно короткій порадник, як ся облікати в горы зимом і што зо собом брати. Материял буде неодолга доступный в сіти, і мам надію, же збільшыт він і свідоміст осіб, котры свою пригоду з горами зачынают.
Якуб: Приходит вкінци час на звіданя: ци в горах, ци то в Бескідах, ци в Татрах, єст іщы місце на рефлексию, задуму, фасцинацию природом? Ци днес тота тема не была уж заступлена бесідами о тым, хто має дорожшый еквіпунок в горы, та масовым роблiньом собі сельфі в найбарже знаных місцях?
Томек: Но што, роблю си тіж такы сельфі в горах, але і так мам час на задуму і рефлексию. А уж так на поважні, так, очывидно, же сут такы місця і єст на тото час. Як уж єм скорше бесідувал, аж і в моім Жывєцкым Бескіді сут місця, котры дальше одкрывам і як раз такы перлины люблю найбарже. То сут місця менше знаны, деси на поза центром, поза найбарже популярныма шляками і то там, особливо в середині тыжня, мож зазнати той тишы, побыти кус самому. Коли ішол єм Головным Бескідскым Шляком, мимо того, же штоденні вандрувал єм вздолж барз популярной трасы, і то іщы в вакацийным сезоні, мал єм вельо часу і нагоду задумати ся, мати рефлексию і предовшыткым одчувати велику радіст. То хыбаль справа барз індивідуального підходу, бо думам, же аж і серед вельох мож быти самому.
Каждый з нас має інчу причыну, для якой іде в горы. Єден хоче собі зробити красны знимкы, другій хоче здобыти наступный верх, для інчой особы єст то добрый тренінґ, і вкінци найде ся тіж хтоси, хто доцінит природу і потрібує такого одпочынку. Не думам єднак, же хтоси має ліпшы, а хтоси гіршы арґументы і потрибы. Важны сут пошана до другого чловека і жычливіст, котру в горах винны сме собі особливо вказувати. Так як і на долинах.
Якуб: На хвильку одходиме од темы Бескідів і Татр. Оповідж нам дашто більше о своій вандрівці на Кіліманджаро. Мриє Ти ся м.ін. здобыти Корону Землі, а подорож на найвысшый пік Африкы приближыла Тя до той ціли. Як выглядала експедиция? Што было найтруднійше? Но і якє то учутя быти на близко шестьох тисячах метрів?
Томек: Кіліманджаро было великом африканьском пригодом. О тій горі бесідує ся барз вельо, так добрі, як і злі. Часто перед выіздом чул єм, же то велика комерция, же як ся заплатит, то каждый може там выйти ітп. Все мриял єм о тым верху і барз ся тішу, же повело мі ся тото зреалізувати. Більшіст часу принимал єм тото фактичні як пригоду, аж раптом в ден пікового атаку, приблизно на высоті 5300 м н.р.м., захворіл єм од той высоты і зачала ся борба. Не першый раз мал єм симптомы высотной хвороты, але першый раз допала мя в так неприємный спосіб. На остатніх метрах хотіл єм лячы на земли і спати. Мусіл єм цілый час ся розбуджати і змушати до дальшых кроків, і так аж до самого верха. Сама вершына і Угур Пік то дослівно 10 минут, протягом котрых повело ся нам зробити памяткову знимку. На жаль, але на верху обставины были барз тяжкы. Были сме в хмарі, з котрой падал дощ, што был замарзненый, самы сме выглядали як цомплі і думам, же каждый з нас хотіл як найскорше зыйти долину. Хыбаль аж коли єм вернул на высоту близко 5000 м н.р.м., зрозуміл єм, што ся як раз стало. Здобыл єм Дах Африкы, моя дальша вымрияна ціль і побил єм свій рекорд высоты. То была прекрасна хвиля і слезы надышли мі товды на очы.
Кіліманджаро споминам барз добрі і щыро, охочо выбрал бы-м ся там іщы раз. Особливо з причыны африканьской аґенциі, котра опікувала ся нами протягом трекінґу. Кіліманджаро не даст ся здобыти інакше, треба скорыстати з услуг місцевой фірмы і провідника. Але то єст додатковый плюс того місця. З танзаньском екіпом скоро нашли сме добрый контакт і ціла наша ґрупа была ім барз вдячна за поміч в часі експедициі. До днес мам інтернетовый контакт з нашым головным провідником Джефрі.
Якуб: Вернийме іщы на момент в Бескіды. На Твоім блоґу прочытал єм, же был єс тіж в Низкым Бескіді! Як споминаш тоту вандрівку? Де докладні єс вандрувал? Думаш, же Низкій Бескід єст тым іщы єдным з остатніх реґіонів, якы не сут здомінуваны масовом туристиком?
Томек: Ганьба ся признати, але Низкій Бескід одкрыл єм аж в вакациі 2019, додатково припадком. Мал єм іхати в украіньскы Бєщады на Пікуй, але хвиля спричынила, же змінил єм пляны і спонтанні поіхал єм в Низкій Бескід. Ту зробило ся маґічні. Од першого трекінґу то місце доцяп мя выполнило. Істория, таємниця, але і як раз даяка маґія, котру гев міцно ся чує, очарували мя. Очывидно в часі першой візиты пішол єм там, де єст найвыже, значыт на словацкій Бушов та граничну Лацкову. Здолял єм видіти тіж Жыдівскє та выпити каву в колибі пiд Маластівском Маґуром.
В часі першой візиты зрозуміл єм, же краса Низкого Бескіду то не верхы і панорамы, а дашто цілком інче. Іде о долины, о історию, котра в них сідит, та о тишу і спокій, якій ту панує. З нетерпеливістю ждал єм, аж завитам в Низкій Бескід іщы раз як раз протягом вандрівкы по Головным Бескідскым Шляку. Вартало ждати. Червеный шляк повюл мя в такы місця, як село Ганчова, цілый Маґурскій Нацийональный Парк, Віслочок і вкінци, што мя найбарже захопило – село Гырова. Не вкрывам, же барз мі ся полюбили тіж курорты Рыманів та Івонич. Сміло можу повісти, же траса ГБШ, котра вела Низкым Бескідом, была для мене великом невідомом перед самым походом, але вказала ся єдным з найкраснійшых одтинків, якы товды єм прошол. З єдной стороны Низкій Бескід заслугує на більшый розголос і вызнаня, з другой хтіло бы ся, жебы дальше был неодкрытый, незадоптаный і спокійный. Абсолютні єст там тиша, а некотры села і долины выглядают, якбы ся там час затримал.
Якуб: На конец, кус уж традицийні, звідую своіх бесідників о іх секретне місце в горах, до котрого люблят вертати і котре має для них велике значыня. Ци Ты тіж маш такє?
Томек: Очывидно мам пару такых місц, єдным з них єст Бабя Гора і єст то певно мало ориґінальна одповід. Мам єднак вражыня, же з том гором мя дашто лучыт. Люблю входити на ню зо словацкой стороны, Сланой Воды – чудова траса! Другым такым місцьoм єст Рысянка, тiж в Жывєцкым Бескіді, бо з тым місцьом мам цілу купету милых споминів, уж од наймолодшых років.
Сут тіж такы місця, котры старам ся раз в року, або што найменче раз на два рокы видіти, бо особливо-м іх полюбил, і люблю до них вертати. На тым списку сут Рытро в Сандецкым Бескіді, Высокій Верх в Пєнінах, Кляк в Малій Фатрі на Словациі, Баранец в Західніх Татрах, Галич в Бєщадах. Думам, же Гырова в Низкым Бескіді долучыт до того списку, як тіж Гостинец Баниця, што веденый єст моім приятельом Єнджейом тіж в тій части Бескідів. То ідеальне місце, жебы одпочати, тіж од цілого світа.
Якуб: Дякую сердечні за бесіду. Желам Ти вельох гірскых вандрівок, тых по родинным Жывєцкым Бескіді, як і в далекых і высокых горах. До стрiчы на шляку!
Томек: Дякую сердечні і тіж вшыткым чытачам чудовых гірскых вандрівок желам. Видиме ся на шляку!
Ґорлиці 106,6 MHz
