Голосник

Лемківскє Форум – Вступ

Шановны гости Лемківского Форум, котре того рока буде радити в прастарых, символічных порогах. Пoрогах, котры нашы предкы деси на початку 20. столітя з думком о нас побудували.

Уж товди лемківскы діяче, котры кєрували ся добром лемківской соспільности покликали до жытя інституцию, котра мала будувати ідеове будуче нашого народу. Дали нам тым самым – своім пра… правнукам матеріяльны, міцны фондаменты. Дарували віно. Знате вы тото добрі присутны дорогы Бурсакы, котры од початку або дакус пізьнійше пришли сте до бурсы, a і вы Лемкы зо світа, котрых хочу тепер переконати до того, што сте в своій власній хыжы! Бо може не все знате о нашых лемківскых скарбах, котры деси по світи а особливі на нашій рідній земли мож фурт находити? Хочу тепер власні о тій нашій Рускій Бурсі дакус веце оповісти.

Завдякы вельо патріотычні наставленым НАШЫМ ЛЮДЯМ будинок сме найперше отримали в ужычыня. Было то в році 1995. І міцно ся вельо заанґажувало в тото, жебы бурса од раз служыла до цілів, ґу котрым была поставлена. Зато пришли до нєй ансамбль «Лемковина», пан Стефанівскій і його Громадяньский Круг Лемків «Господар» і інчы. Добры ґаздове принесли меблі, кресла, столы, обрусы, выгляди діждали ся фіранок, а стіны малюнків, ґрафік. Ціле тото ґратя зачало служыти лемківскым цілям. Парцеля тіж почала быти задбаном, кошеном, одсніжаном, прятаном…

Але по якысим часі здали сме си справу з того, же по перше сме в тій бурсі дале не на своім і тото фурт мусілисме світу повідати, і ся старати, і писати писма, диганяти ся по судах і урядах, і глядати розвязаня для нашых маітельскых прав. Презентували сме товди принципияне, безкомпромісове становиско і ставляли сме на товди основны звіданя – А чыя бурса была перше, хто єй побудувал і в якій цілі? І все гідні было такых, котры мали заперты уха, на так задаваны звіданя і накликували до фальшывого псевдокомпромісу.

Але гнеска коли сме на своім тота справа є найменше важна.

Сут інчы барже важны справы  – Я коли о них думам, то они мі ся лучат в єдну ВЕЛИЧ справу. Але на потребы того вступу повіджме, што сут то 3 ріжны квестиі.

По перше – Чым має быти Руска Бурса? А коли бесідую Руска Бурса писана з великых букв то мам на думці тото найшырше значыня тых слів – тото ідеове, тото творяще лемкіску ідентичніст.  

Ци має быти лем бурсом, по латині  дорміториюм – спальніом? Місціом де Лемкы будут сой смачні спати? А в сенсі выполняня тистаменту предків – Ци мают быти заперты в тых мурах і боронити свого до остатніого СВОГО ЧЛОВЕКА? Найнівша істория колиси могучой орґанізациі Лемко-Союза вказує, што термінальна веґетация і аґонія може принести доцяп марны ефекты, і аж жаль на ню смотрити, і страх про ню згадувати.

По другє – Квестия здати ся може найвеце приземна і практычна, а котра на мій осуд є основна. Як задбати, а стислі забезпечыти будынок пред декапіталізацийом?

А може веце повісти? Як забезпечыти перед декапіталізацийом ци декомпозицийом повинисме тіж саму лемківску спільноту і лемківскій культурний спадок? Лышам на разі тоты звіданя. Будеме до них пак вельо разы вертати в часі дискусиі.

І по третє – І по што мы тото вшытко робиме? Не легче сой сісти і ся не старати о нич? Або може легче сой приняти вібчы і ідеово, і коли ходит о подобу взірці, котры за нас дахто во світі выдумал і хоче нам іх аплікувати як «НАШЫ» власны розвязаня?

То значыт дати ся увести тому вшыткому, што нам ідеольоґічным террором намітує теперішній світ – масовіст, тандетніст, фальшыву отвертіст, блыскоткы, неоны, мультікультуровіст і як некотры фурт нас переконуют культурову выміну. Выміну чого на што? Ци приповідковой сокыркы на кыік? Ци принципялных вартости на кольорову світячу січку?

Што хочеме мати, а чого уж не хцеме? Якы сут нашы стремліна? Яка є наша ціль? І може тото. З кым нам по дорозі? Кто нам приятель, а хто не узнаючы нашой лемківской достоменности хоче над намы ся знущати, а на конец знищыти?

Для кого мы ся стараме? Ци лем уж може для тых, котры в мирі спочывают? Ци для пришлых ґенераций?

– Не думам.

А може найвеце для нас самых? – тых, з котрыма пришло нам жыти і быти – ТЕПЕР і ГЕВ?

Мож аналізувати тоты засиґналізуваны думкы підпераючы ся ріжном реторыком.

Зато, што парудесят років діянь і обсерваций лемківского середовиска навчыло мня практычного підоходу до справ, котры мушу вести, зато перепрашам коли буду єднак тримал ся бурсяных прикладів, котры сут мі найближшы. Aле зачну єднак од тых, котрым приналежний єст примат.

Знам, же певні для нашых присутных гости з Зиндрановой паньства Ґочів, не повім ничого тепер нового. Бо они старали ся о справы, про котры тепер бесідую гідні перше, товды коли за іх стараня не были признаваны медалі. Товди горозило загорожыня свого особистого быту.

Оддавна памятам, што головным страпліньом пана Феця были кычкы. Так деси з 30 років тому єм почул о них.  Я товди сам єм ани не знал, што то за чудо, і до чого тото Лемкам потрібне? Жыл єм товди на Заході, в місточку а там кычок ани на лікарство не потрібували. Ани навет хоснувати самого слова жаден Лемко уж товди не потрібувал. Але принял єм на віру, што Лемкы на Лемковині, на нашій рідній земли, до чогоси тых кычок потрібуют на штоден, і тото слово є з незнаных мі причын барз важне. І же дуже треба ся іщы вчыти, жебы зрозуміти, по што Лемкам в сучасных часах потрібны сут того рода пережыткы. Треба было познати ліпше світ, жебы доцінити правдивы вартости лышены през попередні лемківскы ґенерациі.

Том диґресийом про Лемківскій Музей хочу заакцентувати ролю яку полнит для нашого правильного культурного і ідеового формуваня традиция і соспільна памят про минуле. Ци маме одповідні нарядя – інстутуциі, котры на штоден будут провадити акцию пропаґуваня нашой традициі? Школа, в тым высока школа – фільльоґія на університеті, осередок культуры, музей, ансамбль, церков ци в кінци родина може полнити тоту ролю. Але все найліпшым ратунком єст самоактувніст, обертаня ся медже своіма люднми. Або веце, спільне діяня з вельо мудрима, компетентныма Лемками. І тота спільна активніст навчыти може, же групове пертя і постепенне реалізуваня своіх нераз невеликых, маленькых так накрисленых плянів є найбільше успішне.

Але до того сут потрібны – поперше – охочы ученикы, а по друге – група компетентных ТВЕРДЫХ Лемків. Добрі кєд і єдных і другых є векше чысло. Добрі бы было тоты групы фурт і фурт пошыряти.

Тепер буде сутєвий опис того, што хотілбым повісти во вступі. Руска Бурса то маєток, котрий як привязаны до землі ґадове, а і ґаздині маме даруваний лем на якисий час од ЛЬОСУ. Коли приде пора, треба буде ся з того таланту, котрий тепер нам през припадок был даний під опіку – розрахувати ся. Оповім зато о ним дашто білше.

Зачнийме од фондаментів. Кажда, не лем лемківска хыжа повинна мати певны, сталы, міцны фондаменты. Але для ліпшой ясности мого опису дале буду хотіл тото слово заступити тіж знаным лемківскым словом КОРІНЯ.

Руска Бурса є підпивничена – має міцны цегляны і камінны підвалины. Лем є неякій проблем в тым, што не під цілым нашым будынком. Ліве і праве крыльце будівлі не має жадных фондаментів лем примітывны, заімпровізуваны стопы. Походят они навет не з того самого часу, як основна певніст! Лем хтоси, не знаме хто і коли нам тоту провізорку змайструвал. Зато маме з ніом гідні проблемів.

Тота міцна, сильна част могла, бы може ішы пару плянтер нашой будівлі нести і іх міцно підтримувати, може веце як тепер. Лем што з того, коли мусит тіж нести тягар части хыжы, котрых кєд бы сме мали цілы (не підтяты) КОРІНЯ не мусіли бы всператы. Мам ту на думці тых, котрых як ся на гнеска здає сме доцяп потратили. Тоты опущены села, і тых «люди што до світа выіхали». Але праґматык повідат – днес тото, што маме мусит нам выстарчыти. Може даколи і част з тых, котры ся потратили і загушены хвастами деси марно веґетуют, зас ся обатурят, опустят, і розквитнут.

Але коли при ремонті бурсяны фондаменты сме одкопали, і добрі ся ім призріли вышло на то, же част нашого найціннійшого скарбу гниє, заливают іх і нищат зовнішнi шкодливы факторы.

Приходят они деси зо шырокого світа і прібуют нам наш трезор (скарб) занечыстити, зопсути і выоначыти. Прібуют нам нашу побудувану предками хыжу заразити а то вільгітью, а то грибом, а то згнилизном.

Тым факторам в сенсі матеріяльным мож дати собі раду на ріжны способы.

Найпевнійшы все сут стары механічны середкы – треба одкрыти муры і част заінфекуваных стін скути і попращати ся з нима. Але серце нераз болит, бо они тіж ся взяли з того самого матеріялу, і цегла і вапно і цимент походят з того самого джерела – од нашых предків. Они тіж были през них оплачены том самом высоком ціном. І они тіж мали служыти нам на будуче. Лем думам, што і нашы фондаторе зрозуміют тото, же треба думати про цілу хыжу і кондицию векшой цілости. І треба нераз ампутувати хвору і здеґенерувану част, триманя котрой невышло бы на здоровля цілости. A хоронити прецін мусиме стіны пред здеформуваніом, заінфекуваніом, хворотом ци выоначыніом.

Мож выкорыстати тіж до лікуваня хімію. Якысы сынтетычны середкы – ядохімікаты. І в нашій найнівшій істориі были імплементуваны такы! Я лем на ранді одкличу ся до імпортуваных радикальных, ци може яснійше тоталітарных цілых зядливых системів – комунізму ци націоналізму. 

Лем з тыма радикальныма небезпека така была, што входили они легко не лем до хворой структуры, котру сме замріяли вылікувати лем і до той найздоровійшой зо здоровых, котру сме хотіли за кажду ціну охораняти і не наражати на небезпеку інґеренциі і інфекциі.

Але мож тіж, як повідят некотры, найти «добру хімію». Бо по одкрытю мурів, мож на приклад задати материялы, котры будут ізолювати тото, што хоронити сме замріяли, але не будут входити нияк в реакциі з нашыма КОРІНЯМЫ.

То така думка під розвагу в сам раз на гнеска. Може на тот час, коли будеме дискутувати про ідею Лемківскго Інституту.

І гев приде нам здає ся приміряти до вказаня нашій народовій еліті, або тым, котры хотіли бы аспірувати до такой, жебы своі таланты, своє знаня і здільности, а і діяче своі досьвідчыня выкорыстали до гляданя розвязань. До находжыня такого середства, може ідеі, ци ідеового напряму – котрий я розумію – як спосіб думаня про самых себе, жебы корыстаючы з технолоґіі, новинок, світовых інвенций і новых (а може старых) способів думаня і діяня не стратити того, што для нас найціннійше,  нашых лемківскых прикмет і лемківского ідеового доробку поколінь.  

Про вшыткы інчы плянтра нашой Руской Бурсы, кєд мі дозволите то оповім дакус пізнійше. Тепер лем коротіцько. Руска Бурса то хыжа, котра має своі грубы стіны, котры штораз ліпше забезпечают, як думам, перед зовнішніма некористныма влиянямы на нашу лемківску достоменніст. Дозваляют вести культурну роботу і підоймувати ся діянь, котры были дотля непідоймуваны.

А чом? Бо маме чысленны і ясны выгляды, през котры коли зазрите, то найдете і памят про нашы історичны цінности Русенка, Лемка – Ґазету Для Народа, не знам ци гушлі, але на певно є якысе ґратя до музыкуваня, котре поклал на СВОЄ МІСЦЕ маєстро Трохановскій, дітинячы малюнкы, бібліотеку де писменникы – будителі а і писменникы – аванґарда мают своє прихыльне місце. Маме тіж добре модерне огріваня, до котрого паливо маме забезпечене нашом і материяльном і духовом традицийом. Маме повалу, а над ніом стріху і парцелю, про котры дале думаме як іх заґаздувати. Значыт маме можливости розвиваня ся.

Але дост того самохваліня. Треба гнеска отворити ся і послухати нашых гости. Они тіж мают на певно готовы думкы і ідеі на своі, або што бы было найцінийшым ефектом Формум, на нашы спільны лемківскы формы діянь. Гнеска зышли сме ся власні по тото, жебы сой о такых планах радити.

Тепер лем повім, што все єм особисті заєдно онесьмілений, коли мі приходит гостити в бурсі так знаменитых гости. А маме од початку згоду і взірцьову спілпрацю з маєстро Ярославом Трохановскым і паном Павлом Стефанівскым. І Стоваришыня Руска Бурса є щастливе, што тоты найбарже заслужены діяче, і іх організациі зробили нам тот гонір і зохтіли прити до Бурсы, жебы ідентифікувати ся з ньом і гев мати своє місце.

І іщы єдна хоц уж доцяп приватна справа. Пришло мі вести од веце як десятіох років Руску Бурсу як предсідатель і якоси до днес не можу повірити, же я можу а навет повинен єм рішати в імени так знаменитых членів Бурсы, як Ярослав і Петро Трохановскы і другы, котрых значыня і доробок то уж некветіонуваны лемківскы вартости.

А памятам час коли моі няніо принесли раз домів єдну ґазету і як велику цінніст мі єй вказали. Тота ґазета была пожычена лем на коротко од пана Петруньчака ци Черепа і мусіла скоро вернути до властителя. Тота ґазета і шторочне свято, котре сте нам товди подарували, уформували ціле наше поколіня. Поколіня, котре мало щестя жыти на нашій вітчыстій земли, але іщы веце тото на чужыні де жыли і жыют Лемкы. На чужыні, котра од Щеціна по Луганьск і по Гамерику.

Але ци тоты розсіяны по світи люде, котры мoже і до гнескы зовут себе Лемкамы творят спільноту? Як так, то якы сут рациі єй істніня? Ци родинны хыжы колиси безпечны порты, в котрых іх льокаторе были медже собом повязаны густом сітью утырваленых обычаів, і конечні целебруваных звыків не розтріскали ся гнаны встеклыма фалямы о берегы модерности? Ци тота жадана спільнота запевнит нам безпечну пришліст? Ци лем єст она ідеальном уявом, котра уж не ма права функціонувати в сучасным світі, бо просто не ма на тоту спільноту місьця – а може повім не є на ню свого ідеольоґічного простору? Бо тот простір уж є занятий, і не мож найти на плеканя лемківскых прикмет веце місьця! А іщы прикличу лем єден часто помияний при тым аспект. За яку ціну продали сме ся? 2000 років тому том ціном было коло 30 тамтышніх пінязи – подібно то было барз мало – лем на шкляны пацюркы ледво старчыло, хоц некотры історикы шацуют, што того было веце деси тільо што 1/10 коня або 1 невільнык. Ци през столітя гідні ся змінило? Гнеска дале сут такы, котры радо оддадут принципы за пару дулярів.

Але прецін коли аспіруєме до того, жебы сме были етнічном спільнотом то потрібуєме, і вымагаме од єй членів вірности. Вірности групі. І не продаваня своіх груповых святости за ниякы грошы. Тым, што гнеска ся буде на тій сали рахувало, то буде передовшыткым характер нашых взаімных одношынь – реляций, котры побудуєме. Як тіж практычны і політычны ефекты нашых бесід. Але для мене буде важне тото, ци в нашых бесідах буде мож чути єдніст – і не буде ходило о єдніст опіній, ци розвязань лем о єдніст постав, котра буде засвідчала о нашій «подобности», о прикметах лемківской спільнотовости і достоменности. Очывидно серед прикмет, котры нас лучат, фунґуют тіж ріжниці, лем тоты нашы подібны прикметы, нашы етнічны властивости будут загушати, затемняти і розпорошати іх значыня. Тото што нас уподабнят до ся буде товди важнійше од того вшыткого, што нас ріжнит. Трафляют ся нераз такы історичны моменты – на приклад трагічне Выселіня, ци часы першых Ватр, якысы граничны часы, коли проявляны ріжниці сут менше важны і не переважают над одчутьом спільноти. Мам надію, што сме в силі гнеска і заран одчути таку атмосферу, в котрій буде дашто з прикликаных великых подій, коли вернеме зас до славных часів, коли не одчуєме особистых заздрісти і єґоцентрызму. 

Гнеска і заран будеме спільні мати до выполніня анкєту – подібну до той з недавного спису лем як думам, будеме мати векшу можливіст децидуваня о задаваных звіданях. Быти може, што некотры звіданя будут мати прикметы реторичных звідань, а быти може будут тіж такы, на котры собі не одповіме.

Вытайте дороги гости, радте, бесідуйте, дискутуйте, сперайте ся і всперайте ся і гнеска і заран і на долгій час.

Наше Форум подумане єст як дводнева імпреза. Як імпреза, котра має провадити до ліпшого знаня про себе самых, до познаня, і до дознаня лемківскости серед самых Лемків, до редефінюваня, і до утверджаня своіх народовых переконань. Як місце де ся выміниме досьвідчыніом, знанями, вістями і опініями.

По што сме скликали Лемківске Форум – стрічу лемківскых культурных і соспільных діячи?

Од себе арбітральні ставлям понижшы опініі і гіпотезы –
– одчувам брак стріч, котры бы провадили до ліпшого окрысліня нашых груповых ци народовых стратеґій,
– стверджам анахронізм некотрых нашых діянь,
– бракує комплексовой візиі – ідеі розвиваня лемківской культуры,
– досвідчам предметового трактуваня Лемків і лемківской культуры през ріжны власти і інституциі,
– фурт одчувам марґіналізуваня роли культуры народовых меншын в формуваню загального образу культуры польской державы,
– диспонуєме невыгідныма, перестарілыма і неєднозначныма механізмамы фінансуваня культурной діяльности,
– маме долголітні запізніня і бракы в просотрі соспільной інфраструктуры.

Пропоную заняти ся на тым Форум

– приготовлініом комплексовой і долголітніой стратеґіі розвиваня лемківской культуры опертой о досьліджыня найліпше, котры будут мати приняту методольоґію, жебы мож было іх за якысий час повторити, котрых цілью мали бы быти пропозициі розвязань в просторі спілтворіня і заряджаня лемківском культуром, проваджыніом свідомой і систематичной політыкы промоциі лемківскых діянь, розвязань што до змісту, што до фінасуваня, што до едукациі і до присутности лемківского соспільства во своій культурі.

– допроваджыня до принятя плану задбаня про поправу культурной інфраструктуры Лемків беручы під увагу выконуваны заданя і потребы групы.

– принятя можливого порозумліня для реалізаций основных для лемківской достоменности і лемківскых аспіраций квестий.

–  покликаня органу або формулы на веджыня систематычных консультаций в справах значучых для Лемків, котры сут понадльокалныма, а можут мати векше значыня для цілой соспільности.

Хочу, жебы голос Форум дотер до тых, котрым не є обоятний розвиток лемківской культуры. Культуры, котру розумієме як комплетний систем і многофакторовий засіб, з котрого мож нам черпати, і котрий мы сами все, каждого дня твориме. Коли маме одчутя – походячы зо змыслів, досьвідчыня, ци огляду артефаків доконуєме культуровой інтерпретациі, входиме в інтеракцию з культуром власні през нашы змисловы досьвідчыня.

Уявме собі тепер, што нашли сме ся в лемківскым музею. Тоты, котры на штоден не жыют серед лемківскых культуровых творів, жебы зачати одберати таку тематычну експозицию мусят перешмарити мосты над епохами, ци культуровыма досьвідчынями. Цофнути ся до часів одлеглых, сісти в даякій – вегікул часу і перенести ся в часі і просторі, жебы выробити собі інчу познавчу перспектыву, звекшыти свій потенциял, наставити ся на одбераня нештоденной реальности.

І може показати ся, што вельо спільного спостережеме в тых уж днес одлеглых і непотрібных в сучасній еґзистенциі предметах, або може покажут ся великы ріжниці. Лем в каждым припаді такє хоцбы частинне вдаріня ся двох світів буде нас на ново формувало, буде скланяло до рефлексиі і буде служыло будуваню історичной, культуровой ци лем може власной приватной а не груповой самосьвідомости.

Експозиция історичных ци етноґрафічных памяток, легко дозвалят на реконструкцию ужытковых ци значыніовых контекстів презентуваных артефактів. Досвідчыня лемківскости, про котре часто пишут нашы творці, нашы літераты, даяка оповідана наррация, передставліня, ци аранжация не будут ниґда так стимулювати уяв, як тото змыслове досвідчыня матеряльных лемківскых памяток.

Коли будеме бесідувати в просторі лемківскых памяток про «досвідчыня патріотызму» ци «досвідчыня спільнотовости», котре мало бы быти поділяне понад поколінями, понад народовыма ци шелаякыма інчыма ідеами, хоц тото досвідчыня часто в каждого є одмінне, дає дозвіль на ліпше зрозумліня значынь, в котрых закорінены сут тоты і інчы сферы нашого жытя. І не має гев нич до річы навет зміна поколінь. Бо тоты культуровы досьвідчыня здают ся выникати з початковых, антропольоґы повідят гев мудре слово – архетыпічных вальорів, котры дозваляют синтетизувати – зобрати до купы розшмарены змісты, котры сут тільо пережываны, што формулуваны през власний культуровий баґаж.

І таку власьні синтетизуючу функцию може полнити музей, архів, бібліотека, ґалерия, ізба памяти – каждий простір з памятками.  

Але не лем. Може тоту задачу полнити на приклад Лемківскій Інститут – інститут лемківской культуры. А правдоподібні такы тіж цілі приняли си нашы творці, нашы діяче коли заберали ся до культивуваня власной части лемківской загорідкы. Валсных проєктів на функцийонуваня в лемківскым культурным просторі.

Але хочу своі слова скєрувати до осіб, котры свідомы сут загорожынь, котры можут нас оддалити од нашых звыків, нашого обычаю, нашого жаданого культурового змісту.

Культура є системом, котрий обоймує вельо форм – такых як література, мистецтво, архітектура, музыка, духовы обычаі, ци соспільны звыкы. През дефініцийны клопоты найлегше єй выди за шором вымінити. Коротко, все ся противставлят культуру – природі – натурі. Одбераме культуровы творы коли выбераме ся до музею, але тіж коли обзераме підлий телевізыйный серияль. Творцями культуры не сут лем знамениты єдиниці, авторе великых і памятковых епоховых творів, лем ціліст соспільства. Писмо, котре было давном людском інвенцийом хоснуване є столітямы. І інформациі, і погляды на ріжны справы почато записувати, і даколи зявила ся рефлексия проблемів, пред котрыма стояли протягом століт соспільства. Достережено важніст фактів, афектів, любови, стремлінь і потреб. Паралельні функціонувала множына ідеі, множына наук. Мож было мати розмаіты погляды на ріжны справы. Достережено ролю красы і естетыкы. Сотоврено поезию і красу самых слів, красу одчувань автора. Культура достарчат тіж розрывкы, але тіж часто зворушынь.

Лемківска культура то ціліст материяльного, духовогого і соспільного богатства Лемків, цінности вельо століть, котры Лемкы уважают за своі, котрых сьліды в найвекшым чыслі мож найти на рідній вітчыстій Лемковині. На Форум мам надію почуєме тіж о тім, чого ани не знаме. Што як тема не обявляла присутности. Мам надію, што приготовили тоты темы, тоты котрых єм просил, жебы оповіли о тым, о чым ниґда ся на того рода стрічах не бесідувало. Гнеска хочу жебысме ся ограничыли до проблємів культурной і соспільной діяльности і до квестий нашой груповой самоідентифікациі,  до ідеі лемківской достоменности.

А заран буде ден, коли будеме радити про лемківскій язык, про лемківскє школьство, про выдавничу і едиторску діяльніст і про лемківскы медия.

Хотілбым тепер запросити до забраня голосу нашых сымпатыків і шановных гости.

Дякую

Шеруй.

О авторі

Богдан Ґамбаль

Присутний. Народил єм ся в Польковицях, на Нижнім Шлеску. Люблю ходити там де мі боронят і радити тото чого не дозваляют повідати. Люблю переносити границі. В радию Лем.фм єм од початку. Окрем радия тых моіх початків было більше - Стоваришыня і улюблена - Руска Бурса. Люблю чытати стары русиньскы ґазеты. Зачал єм публикувати іщы в Голосі Ватры. Контакт: gambal@lem.fm

Коментарі