Голосник

«Най ся друкує!». Святе Писмо в русиньскым языку

В грудни/децембрі 2019 р. в Сербіі выдане было полне тлумачыня Святого Писма до русиньского языка (в бачваньскым языковым стандарді). Як пишут редакторы, книга вышла на памятку здвыгы Апостольского Еґзархату на рівен Єпархіі св. Миколая і як спомин 100. річниці основаня Русиньского Нацийонального Просвітнього Дружства. На выданю стоіт імпріматур владыкы Георгія Джуджара. Святе Писмо до русиньского языка переложыли братя проф. Янко Рамач і Михал Рамач.

В 2006 р. вышол в Сербіі переклад Нового Завіту в чест основаня Апостольского Еґзархату для грекокатоликів в Сербіі і Чорній Горі. Працы над тлумачыньом тырвали три рокы, а тлумачыли: о. Тадей Войнович, Михал Рамач і Янко Рамач. Як написали авторы: «книжка выходит протягом понтифікату Бенедикта ХVІ, в чест 410. річниці Берестейской і 360. річниці Ужгородской Уніі.

Святе Писмо. Новый Завіт

В 2002 р. отец Михал Холошняй прирыхтувал русиньскій молитовник «Миръ Всѣмъ». Выдала го грекокатолицка парохія Рождества Пресвятой Богородиці в Дюрдьові з благословліньом владыкы крижевецкого Славомира Мікловша.

Молитовник о. Михала Холошняя


Во східніх церквах, серед славяньскых народів хоснує ся доднес переклады св. Кірила і Методия м.ін. Євангелиі, Апостола, Требника, Октоіха ци Часослова, котры были тлумачены з грецкого на старославяньскій язык. Тоты переклады, якы столітями мали ріжны редакциі, хоснує ся уж близко 1200 років. Кірилометодийскы переклады сут в більшости незрозумілы, зато єст природна потреба тлумачыти до сучасных языків, до материньскых бесід вірных.

Католицка Церков постуляты хоснувати в літургіі поєдны нацийональны бесіды зробила законом в постановах Другого Ватиканьского Собору, в конституциі про святу літургію – Sacrosanctum concilium, де пише ся про «дозволіня хоснувати материньскій язык… головно в чытанях і в молитвах… і тых частях одправы, котры приналежат вірным…».

Серед Русинів в Бачці і Сремі систематичне выдаваня реліґійных текстів та іх печатаня в русиньскым языку зачало ся перед великом войном, за часів владыкы Діонізия Нярадія. Владыка Нярадій написал по русиньскы веце як десят книжок і брошур на реліґійны темы. В меджевоєнным періоді реліґійны і паралітургічны выданя выходили завдякы діяльности Русиньского Нацийонального Просвітнього Дружства, прим. «Вертеп» (1937 р.), «Коляды або пісні на Рождество Христове» (1937 р.) і «Молитвенїк за руски дзеци» (1938 р.).

По другій світовій войні головны заслугы для пошырюваня русиньского языка в Югославіі мали о. Михал Макаі, парох з Руского Керестура, котрый шторік выдавал «Християньскы календарі», а в 1965 р. выдал катехізм «Моя віра», молитовник «Отче наш» (1970 р.) і книжочку «Закон Божый» (1975 р.). Дальшы великы заслугы для розвитку русиньского языка в літургічным просторі мал о. Роман Мызь. Хоц приналежал до украіньской етнічной ґрупы, то дотримувал русиньскій язык і шанувал нацийональну русиньску достоменніст вірных. Был він автором більше як 50 книг, в тым чыслі двох томів біоґрафіі грекокатолицкых священників: «Священїки Осєцкого викарията», лексиконів християньской термінолоґіі ци істориі парохіі, як тіж підручників для студентів богословіі. Основал русиньскоязычный християньскій часопис «Дзвоны».

Дзвоны, Християньскій часопис

На Карпатскій Руси переклады літургічных текстів до русиньского языка были започаткуваны уж в ХVІІ ст., од выданя «Учительное Євангелиє» Теофіля з Высочан, пак євангелиі тлумачыли о. Яворскій і о. Штефан Рыхвалдскій з Рыхвалду (1666 р.). В 1734 р. был выданый «Богословник», але найбільше популярным текстом, котрый занимал дослідників і языкознавців, был переклад Псалтыря Давидового з 1736 р., котрый зробил парох з Камяной при Ґрибові – о. Іван Прислопскій.

В другій половині ХІХ ст. русиньска церковна література была писана в язычію. Друкуваны были товды тексты казань, пастырскы посланя і теолоґічны трактаты. Найвекшу ролю в пошырюваню церковной літературы в тамым часі мали галицкы часописы і церковны календарі, прим. «Рускій Сіонъ», «Богословскій Вѣстник» і «Церковный Востокъ».

Велику роботу не лем над перекладами, але і іх хоснуваньом, вводжыньом до хоснуваня серед вірных має на Пряшівщыні Общество св. Йоана Крестителя, котре было основане іщы в 1862 р. о. Александром Духновичом. Головна робота общества то християньскє выхованя і выдаваня духовной літературы, книжок, календарів, молитовників, утримуваня церковнославяньского обряду з русиньскым материньскым словом та пошырюваня русиньскых церковных традиций. Общество св. Йоана Крестителя друкує квартальник «Артос» і «Грекокатолицкій русиньскій календар». Але найважнійша робота членів общества, серед котрых векшына то священникы, то літургічны тлумачыня на русиньскій язык. Дотепер были выданы і схвалены церковныма властями м.ін. Тетраєвангелиі, Апостолы на неділі і свята, Малый требник – Погріб і Парастас, Недільна вечырня, Літургія наперед посвяченых дарів, Молебен, вечырня і утреня. Дальшы книгы чекают на схваліня, а тлумачены сут Псалмы.

На самым початку русиньского одроджыня, по занепаді комунізму, в 1992 р. Русиньска Оброда в Чехословациі выдала «Малый ґрекокатолицькый катехізм про русиньскы діти», котрый зробил о. Франтішек Крайняк.

На фоні активности і заавансуваной роботы над русиньскоязычныма тлумачынями літургічных текстів в Сербіі і Словациі найгірше дотля має ся ситуация в Польщы і Украіні. А кєд іде о популяризацию і хоснуваня русиньского языка і схваленых і доступных літургічных текстів, то поєдны представникы і єрархія Украіньской Грекокатолицкой Церкви в Польщы явно ставлят ся ворожо до респектуваня языковых прав своіх вірных Лемків.

Шеруй.

О авторі

Богдан Ґамбаль

Присутний. Народил єм ся в Польковицях, на Нижнім Шлеску. Люблю ходити там де мі боронят і радити тото чого не дозваляют повідати. Люблю переносити границі. В радию Лем.фм єм од початку. Окрем радия тых моіх початків было більше - Стоваришыня і улюблена - Руска Бурса. Люблю чытати стары русиньскы ґазеты. Зачал єм публикувати іщы в Голосі Ватры. Контакт: gambal@lem.fm

Коментарі