«Не чули сте, коли підеме домів?» – 70 процент – субота, 20.00 год.

Повоєнны рокы – был час, коли тисячы люди ходили по украіньскій земли. Єдны глядали свою родину, другы – такых было найбільше – были голодны і просили хліба.

Вшыткы стежочкы товды были міцно вытоптаны і каждий в селі знал, як повісти подорожным, кадиль ім ліпше піти. По тых дорогах дост ся находили і Лемкы. Стрічали ся, звідували – одкале сте? І одраз:

«Не чули сте, коли підеме домів?»

Єфросинія Корін гварит, же то было перше слово, як ся стрічали даде Лемкы по выгнаню в Совітску Украіну. Але не дало ся вернути. І родина Коренів тіж уж не вернула до рідной Высовой. Пані Єфросинія Кулик (Корін – то з дому) дочекала праправнуків уж ту, в Великым Ходачкові, надалеко Тернополя.

Днеска бесідуєме о єй родині, о Высовій, о панях з Кракова, якы приходили до бальнеолоґічного курорту, о Німцях-окупантах, і навет о Амрозі і його приятельці… І то лем початок бесіды…