Не тота сама історія

Не є діскутованішой темы односно Русинів на Словакії в тых днях як далша доля русиньского музея в Пряшові. Вопросы коло будовы у дакотрых выкликують спомины на сітуацію сперед 23-ох років. Но не є то тота сама історія.

Курто о тім, што ся стало у 2003-ім році. В Пряшові довгы рокы была Головна редакція Народностно-етнічного высыланя Словацького радія. То была централа, котра по войні почінала як україньске высыланя, но поступно почала вырабляти народностный проґрам про меншыны обще. В сусідстві Театру Александра Духновіча стояла не так стара будова той редакції.

Лемже потім веджіня Словацького радія почало бісідовати о тім, же будова має проблему із статіков, і цілу редакцію треба перенести до Кошыць. Требало бы омного векшый простор на то, жебы описати, як перенесіня до Кошыць фундаментално овпливнило, і то ку гіршому, ціле народностне высыланя, што вшытко пак в Кошыцях наслідовало.

Наперек тому, же існовала петіція, в котрій люди были ясно проти перенесіня редакції, Словацьке радіо просто не слухало голос людей, редакція была перенесена. Но а пак, пак была будова продана до пріватных рук.

І в тім моменті будова якымсь чудом выздоровила. Нелем то, же не впала. Быв на ню надбудованый іщі єден шток, і днесь служыть часточно як готел, часточно як одкуплены апартмановы квартелі в лукратівнім центрі міста.

Од початку кавзы коло русиньского музея в Пряшові ішли слухы о тім, же резорт културы хоче будову продати. І же то є алфов і омеґов того, чом музей треба перенести до іншых просторів. В тій сітуації дакотрым русиньскым актівістам пришло на розум, же історія ся повторять. Знова ся іде „стрілити“ будова, в лукратівнім шыршім центрі міста, а інтерес народностной меншыны є аж на другім місці.

І в тім моменті будова якымсь чудом выздоровила. Нелем то, же не впала. Быв на ню надбудованый іщі єден шток.

Но предсі лем бы єм собі дозволив быти дакус несогласный з тым, же іде о тоту саму історію. І поясню чом.

У 2003-ім році Словацька републіка іщі лем добіговала демократічны штандарды, включно тых, котры дотуляють ся народностных меншын, і лем великым щастьом стиг ся влак розшырьованя до Европской унії у 2004-ім році, і стиг ся вступ до НАТО. То не є оправданя того, што ся стало в році 2003, то є просто факт.

Одвтогды вшыткы влады, котры ся вычеряли, практічно в даякых областях розшырьовали права народностных меншын, і наповняли пожадавкы, котры про Словацьку републіку выходили із меджінародных документів, котрых была сіґнатарьом. Од 2003-го року ся просто перешов великый фалат драгы, котрый про народностны меншыны значів омного ліпшы обставины про жывот і розвиток, як то было в 1990-ых роках за влады Владиміра Мечіара, ці на початку нултых років.

Лемже при будові музея, а цілково при вопросах його будучности, сьме свідками того, же діскусія з боку компетентных орґанів – Словацького народного музея, під котрый належыть і Музей русиньской културы в Пряшові, ці Міністерства културы Словацькой републікы, котре є зряджовательом той інштітуції, не діставаме жадны ясны одповіді.

А то ани в припаді, же ся до них звернуть членове Рады влады СР про народностны меншыны за русиньску меншыну, што суть в днешній словацькій меншыновій політіці офіціалны представителі той меншыны перед владов.

Пак чуєме, додумуєме собі різны можливости, теорії, може і коншпірації, як ся не буду пригваряти ани за єдну з них, почекам на резултат, а офіціално не діставаме жадны релевантны одповіді. Єдине, што уж офіціално знаме, то є факт, же теперішню будову музея хотять продати, што потвердила Петра Демкова із резорту културы.

Кебы сьме тото неясне одповіданя на вопросы офіціалных представителів меншыны, слабу комунікацію з меншынов о долі їй інштітуції, мали якось назвати, пак бы сьме то могли назвати іґнорація. Не абсолутна, тадь они дашто до ефіру выпустять, але властно такым іґнорантьскым способом.

Лемже меджі роками 2003 і 2026 перешло 23 років. Словакія одвтогды перешла фалат драгы. Включно меншыновых прав. Такыма кроками хтось Словакію вертать назад. А може іщі перед рік 2003. Зато, тота історія із музейом – то не тота сама історія, што з будовов редакції в році 2003. Она є, із оглядом на час і контекст, іщі гірша.

Статя была написана як коментарь „Вступне до контроли“ лемківского радія lem.fm. Жрідло фотоґрафії: ChatGPT.