Голосник

Недожыта 90-ка Михаіла Алмашія

Коли бы сьме мали говорити о тых Русинах, котры по 1989-ім році были найактівнішыма в русиньскім русі, пак не мож бы было выхабити Михаіла Алмашія. Милого, доброго, просціченого Русина, педаґоґа, за котрым зістав великый труд.

Михаіл Алмашій быв єдным із першых, хто обновив Общество імени Александра Духновіча на Підкарпатю, єдным із першых, хто ожывив фолклор родного краю, кедь орґанізовав хор з назвов Стара співанка при Мукачівскім Обществі Духновіча, а вєдно із далшыма русиньскыма актівістами зачав орґанізацію недільных школ в многых районах Підкарпатя. Тот рік припоминаме собі 90 років од його народжіня.

Педаґоґ із Ромочевиці

Народив ся Михаіл Алмашій в селі Ромочевиця на Підкарпатьскій Руси, втогды в складі Чехословакії, 2-го октобра 1930-го року до сільской многодітной родины. Першу освіту здобыв у народній школі в роднім селі, пак, у войновых роках 1941 аж 1945, навчав ся в Мукачівскій реалній ґімназії. Тота была в році 1945 реорґанізована і так продовжовав до року 1949 свої штудії на общеосвітніх школах Мукачова.

По закінчіню середньошкольской освіты у 1949-ім році Михаіл Алмашій пішов штудовати на Філолоґічну факулту Ужгородьской державной універзіты в Ужгороді на російске одділіня. Свої добры орґанізаторьскы способности вказав іщі як штудент універзіты. Уж в пятім році своїх штудій, котры закінчів у 1954-ім році, зачав робити учітеля руського языка і літературы в Залужскій середній школі. Тій професії, професії учітеля, пак присвятив цілых 43 років і учів на дакілько школах на теріторії Підкарпатя.

Од 1967-го року до кінця 1990-го року быв Михаіл Алмашій орґанізатором мімошкольской роботы. Свій предмет, російску літературу, все раховав як чоловікопознаючій предмет, котрый обертать ся нелем до розума, але і до сердця, душі, чувств каждого школяря. Окрім того вів штудентьскы хоры і фолклорны колектівы. Публіковав понад 80 науковых статей з теорії педаґоґікы і естетікы, у 1999-ім році выдав історічно-етноґрафічный нарис свого родного села Ромочевиця.

Русиньскый актівіста і автор флаґу

По 1989-ім році Михаіл Алмашій актівно залучів ся до русиньского возродного руху. Намагав ся запровадити до навчалного плану містных школ предметы з русиністікы і запропоновав україньскій владі проґрам основной школьской освіты народностных меншын, котрый вышов в році 2000 під назвов Концепція національної школи Закарпаття.

У 1991-ім році Русины на Підкарпатю вырішыли обновити Общество ім. Александра Духновіча, котрого діялность была перервана по Другій світовій войні. Як сьме вже споминали Михаіл Алмашій належав меджі тых, котры обновили тото общество. Пізніше став і його головов. У 2016-ім році выдав і велику моноґрафію о історії той орґанізації під назвов Исторія Общества им. А. Духновича в датах, фактах и илустраціях.

Як делеґат за Україну брав дакілько раз участь на Світовых конґресах Русинів. Быв то якраз він, хто запроновав як має вызерати русиньскый флаґ, што є приложене в резолуції Світового конґресу Русинів, котрый проходив у 2007-ім році в Мараморош-Сіготі в Румунії. Правда, Аламшій пропоновав хосновати флаґ без ербу, што ся не дотримало. Но порядок того, як ідуть за собов фарбы на нашім флаґу – синя, біла, червена, якы суть пропорції, то задефіновав якраз Алмашій. Быв так само участником на русиньскых языковых конґресах.

Алмашій діяв цілый жывот і в области музикы, як сьме вже споминали, а у 1996-ім році засновав а пак вів Мукачівкскый хор стародавной співанкы підкарпатьскых Русинів імени Александра Духновіча Стара співанка. Діріґовав і церьковный хор в роднім селі.

Дослідник, писатель, кодіфікатор

Михаіл Алмашій зложыв свою высоку оцінку творчости Александра Духновіча у многых научных статях, реферетах. Мож спомянути холем такы як Патріарха народной освіты на Закарпатю із 1993-го року, Сучасный погляд на педаґоґіку Духновіча і многы другы.

Як председа областного Общества імени Александра Духновіча, робив велику орґанізачну, културолоґічну, педаґоґічну роботу в многых містах свого родного краю. Общество під його веджіньом, а продовжує в тых слідах і днесь, помагало Русинам на Підкарпатю возродити страчены цінности, ці то културны, духовны або языковы.  Общество і вдяка Михаілови Алмашійови зорґанізовало много  научных конференцій у містах, де народили ся, або робили знамы підкарпатьскы діятелі.

Алмашій за свій жывот написав понад 500 публікацій, в тім чіслі статі і книжкы, котры свідчать о тім, же мав шырокый діапазон свого інтересу, бо є автором матеріалів о културі, уменю, педаґоґіці, етноґрафії, языкознавстві але і о шпорті.

Брав актівну участь і на процесі кодіфікації русиньского языка, быв автором ґраматікы і  многых далшых прац з русиністікы, выдав много книжок, словників лексіконів. В апрілю 2019-го року вышла його найновіша, жаль і остатня книжка під назвов Карпаторусинський народ. Доля, пронесена крізь віки.

Написав і інтересный лексікон під назвов Русинсько-славянськый лексикон, котрый одорезентовав на IV. Меджінароднім конґресі русиньского языка, якый проходив у септембрі 2015-го року в Пряшові. То так само величезна, понад 600-сторінкова книжка, в котрій окрім обшырного вступу з характерістіков поєдных языків, вставлять русиньску лексіку коло білоруськых, україньскых, російскых, польскых, словацькых, чеськых, булгарьскых, сербскых, словацькых і македоньскых тому терміну одповідных слов.

Честованый чоловік, співпрацовник

Михаіл Алмашій быв честованым чоловіком, котрый мав у русиньскім середовиску, але нелем в нім велику авторіту. Быв лектором Закрпатьской філії Київской славістічной універзіты, лектором Закрпатьского інштітуту подіпломовой освіты учітелів, членом Світовой рады Русинів, участником меджінародных конференцій на тему проблем націоналных меншын в Ужгороді, Будапешті, Флензбурзі в Німецьку ці в Копенгаґені в Данії.

Каждый день быв серед книг свойой домашньой бібліотекы, але і в архівах научных бібліотек. Його робота принесла свої плоды. Михаіл Алмашій здобыв много наслідовників, і окремо цінным є тото, же заінтересовав молодых людей, котры спознали себе, свою ідентіту і далше продовжують в його слідах, у возроднім русі нашого русинства на Підкарпатю.

Сам любив молодых людей, любив з нима бісідовати, інтересовав ся о їх роботу і тішыв ся з ньой. Кедь сьме ся за ним заставили, як сьме были в Ужгороді, з радостьов з нами побісідовав, дав нам все дашто нове, што выдав, быв охотный робити інтервю. Быв барз актівным, і наперек высшому віку, ішла з нього енерґія, котру му і молодшы могли лем завидіти.

Михаіл Алмашій быв і співпрацовником, дописовательом многых русиньскых редакцій періодічной пресы – на Словакії, в Мадярьску але і в іншых державах, і так його тексты могли знати Русины по цілім світі.

Вмер Михаіл Алмашій 6-го юна 2019-го року у віці 88 років. Похороненый быв у Ужгороді, де довгы рокы жыв, о два дні пізніше. Но його труд зіставать з нами в його публікаціях, но і в іншых плодах його діялности.

Фото: Роман Пищальник.

ТЕКСТ НАПИСАНЫЙ В ПРЯШІВСКЫМ СТАНДАРДІ РУСИНЬСКОГО ЯЗЫКА

Шеруй.

О авторі

Петро Медвідь

Народженый в центрі Пряшівской Руси, в місті Пряшів. Локалпатріот. Актуалну тему з його точкы погляду мож чути каждый четверь в проґрамі Вступне до контроли о 18.10 год. Каждый робочій день од 8.00 год. мож слухати його Корзо, в котрім вас возьме до світа актуалной політікы. Контакт: petro@lem.fm

Коментарі