Нич, лем пропаґанда і політіка

В юні 1943-го року в лондоньскім журналі з назвов The Nineteenth Century and After была публікована статя о політіці СССР односно Польщі і Чехословакії. Заключіня автора статі были, же односно Чехословакії є російска політіка аж барз приятельска.

В статі ся далше писало, же кедь Москва здобуде выходну Польщу, стане сусідом чехословацькой провінції Підкарпатьска Русь, і арґумент „покырвного братства“, з чім хоче оправдати єдну анексію – Галичины, послужыть і про арґументацію іншого, бо населіня Підкарпатьской Руси є „єднако як у выходній Галичині головно українського походжіня“.

Хоць была статя писана в не так цалком приятельскім дусі, автора статі треба глядати в Москві. Прозраджать то подля історіка Івана Попа хоснованя терміну україньскый. Тот термін быв у Чехословакії неконштітучный, у Великобрітанії незнаный. Про Москву і комінтерну было звычайнов практіков пошырьовати, респектівно куповати собі місце в западній пресі, жебы публіковати нима приготовленый матеріал.

В тім припаді ся Москва постарала о то, жебы была надрукована інформація о жытелях „україньского походжіня“ на Підкарпатьскій Руси в соліднім лондоньскім журналі. Москва так допереду зачала пропаґандістічну акцію, жебы собі люди на Западі звыкли на одділіня той части од Чехословакії.

Як то скінчіло, то знаме вшыткы. Москва собі одрізала як з Польщі, так і з Чехословакії. Із згодов западных союзників.

Кебы єм хотів приправити европску ці світову „публіку“ на то, же Русинів не вызнам ани кебы ня різали, не робив бы єм то іншак.

Кедь собі роблю інтернетовый моніторінґ, штораз частіше стрічам ся зо статями на україньскых порталах, котры штораз веце в історічных контекстах пишуть о „Русинах“, „русиньскых князях“ і так далше. Самособов в контексті того, же іде о Українців. Інтересным є, же іщі перед десятьома роками бы сьте на такы статі трафили, но рідше. Теперь їх якось прибывать.

Інтересне то є зато, бо ся то діє в часі, коли Київ тискать ся до Европской унії і Североатлантічной аліанції, но на другім боці Брусел дає ясны пожадавкы што до рішіня народностных прав.

А і тиск Русинів у світі є штораз міцьнішый, жебы Україна конечно вызнала права Русинів у своїй державі.

Кебы єм хотів приправити европску ці світову „публіку“ на то, же Русинів не вызнам ани кебы ня різали, не робив бы єм то іншак, як то днесь мож видіти в даных „історічных“ статях. А они то не роблять іншак, як то робила Москва почас Другой світовой войны, коли уж мала продумане то, же по войні і так буде лем тота аґресівна злодійска імперія, котра собі возьме, што ся їх захоче.

В Пряшові не є проблема уж рокы стрітити Українців. Пряшівска універзіта рокы приймать штудентів з Україны, теперь пришли і тоты, котры втекли перед войнов. Покля хтось іщі не стрітив ани єдного, якбач жыє в іншім часопросторі.

Не раз, ани не двараз єм з такыма людми бісідовав. Кедь прийдеме до того, же єм Русин, тоты, што суть з Підкарпатя, іщі штось тямлять. Тоты, што суть з далшых реґіонів напрямом на выход, не мають ани фалатча знаня о чім бісідую. Нелемже не знають такый народ, але ани назва Русин ся їм не капчать з „їх старов назвов“.

В неділю, кедь ся одкрывала літня школа русиньского языка, зачув єм, як пані, котра нас обслуговала і є з Україны, бісідовала з професором Маґочійом, же в жывоті не чула о такім народі як Русины, і же аж ту, в Пряшові ся о нас дізнала.

Значіть, покля чоловік стрічать звычайных людей, „незаанґажованых“ до україньского націоналізма, і они ани не знають о Русинах, кого представлює пак політіка, котру робить Київ односно Русинів? Бо людей, котры о тім не мають ани найменшого знаня, бізовно тота політіка не представлює.

Односины Україны ку Русинам суть лем брудна політіка і пропаґанда. Кого тота політіка і пропаґанда представлює, якый тіп політікы то є, най уж собі каждый додумать сам. Подобный приклад маєме уж з року 1943.

Статя была написана як коментарь „Вступне до контроли“ лемківского радія lem.fm.

ТЕКСТ НАПИСАНЫЙ В ПРЯШІВСКЫМ СТАНДАРДІ РУСИНЬСКОГО ЯЗЫКА