Новы памятникы

Каждый історічный період має свої памятникы. Кедь хочеме бісідовати о декомунізації, пак не мож рішыти лем то, ці ся має дакотрый памятник сторгнути, але і то, кому бы мав быти выбудованый. О то веце, кедь бісідуєме о особах, котры їх не мають лем вдяка комуністам.

Чеськый родак Геліодор Піка быв цілый жывот професіоналным вояком. До той русиньской історії ся записав вдяка свому діяню почас Другой світовой войны. Быв то він, хто ся причінив о то, жебы Русины, котры втікали ку братам, а скінчіли в Ґулаґах за нелеґалне перекрочіня граніць, были пропущены і могли формовати армадный корпус ґенерала Людвіка Свободы. Припомяньме, же їх в тім корпусі было веце як наприклад Словаків. Русины так вернули до Чехословакії як герої, не як вязні. Сам Піка ґарантовав їх лоялность Чехословакії.

Як скушеный вояк, котрый робив з інформаціями, доста добрі видів, што ся діє, і до чого тото може вести. Видів совітьскы намагы меджі русиньскыма вояками о українізацію, знав, же тото може значіти претензії на теріторію Русинів, котру самы жадали по Першій світовій войні приєднати до складу Чехословакії.

Геліодор Піка не зістав тихо. О тых справах інформовав презідента в екзілі Едварда Бенеша. Ясно пописовав сітуацію, навеце, він сам брав Русинів за окремый народ, обгайовав їх право быти самобытным народом і арґументовав історічныма фактами.

Днесь знаме, же і вдяка тому собі Геліодор Піка будовав путь на шыбень. Піка быв по комуністічнім пучі із 1948-го року чоловік, котрый ішов меджі першыма. Москві, а вдяка тому ани Празі, котра была лем ляльков у руках Сталіна, не требало людей, котры бы їх усвідчовали зо злочінів. А Піка такым чоловіком быв. Усвідчовав Москву з українізації Русинів уж почас войны, і з насилного, комуністами і НКВД выкликаного „соєдиненя“ Підкарпатьской Руси, землі Русинів з Українов, што была лем до небе кличуча анексія. Піку комуністы обісили по выконштруованім процесі.

Посмертно быв регабілітованый, по 1989-ім році му были уділены три ордены, остатній, Орден Білого лева І. класы, тот рік на річніцю републікы. В роднім селі і в Пылзні му быв одкрытый памятник, єден із центрів чеськой армії в Опаві несе його мено. Но є то дость?

Кедь бісідуєме о історічных особностях Другой світовой войны в рамках русиньского контексту, все ся споминать ґенерал Людвік Свобода. Самособов, Русины належали до його армадного корпусу, споминали на нього в добрім, Свобода помагав по войні і русиньскым селам під Дукльов. Має памятникы у бывшій Чехословакії, має уліці як в Чеській републіці, так на Словакії. Но правдов є, же ґенерал Свобода наконець став конформістом – быв частьов політчной сістемы, котру ту запровадили комуністы, а докінця став і презідентом републікы.

Політічна сістема в тій країні, котрой він став презідентом, посылала невинных людей в 1950-ых роках на смерть, вычеркла Русинів, котры бойовали вєдно з ним, з мапы світа, а в 1968-ім році стала на коліна перед окупантами і не зробила нич.

Ніт, не беру жадны заслугы ґенералови Свободови, але треба обєктівно повісти, же, хоць нажаль, но забрудив ся з комуністами. Геліодор Піка ся не забрудив, правда, не мав на то ани час, бо став жертвов того режіму.

Кебы не было Пікы, може бы Русины з Ґулаґів ани вышли, а анексія бы была іщі легша і менше спохыбнительна. Но ани 31 років по зміні режіму, не маєме уліці, котры бы несли його мено, не має памятникы, котры бы го припоминали. На Підкарпатю ся навеце будують памятникы іншым героям. Будь такым, котры з теріторійов ани нич довєдна не мали, або і такым, котрых решта цівілізованого світа не видить як героїв, а як войновых злочінців.

Кажда доба має свої памятникы. Днесь ся діскусії ведуть векшынов о тім, кому памятник сторгнути. Но тото бы не мало быти головнов темов. Темов бы мало быти, кому новы памятникы збудовати.

Кедь іде о Русинів, пак бы сьме мали знати, же Геліодор Піка є єдным із тых людей, котры бы собі од нас, як знак добы, памятник заслужыли.

Статя была написана як коментарь „Вступне до контроли“ лемківского радія lem.fm. Фото: survincity.com

ТЕКСТ НАПИСАНЫЙ В ПРЯШІВСКЫМ СТАНДАРДІ РУСИНЬСКОГО ЯЗЫКА