Ціхоні, як і інчы лемківскы родины з Крениці і околиц, ґаздували кус і в селі, але корыстали і з можливости міста. Сидор Ціхонь нашол роботу на тартаку, а окрем того, в Креници можна было продати молоко, ягоды, грибы. Принаймні, покаль не заняли Польщу Німці, они, хоц не мали дуже поля – кус коло хыжы, кавалец поля в Глубокій Долині і іщы на Чортовым Вершку – але Ціхоні все давали сой раду.
Але… што то за поле, што то за земля?! Лем каміня фурт мусиш выберати! А ту іщы континґенты! Так ся ниґда не доробиш… А може, іщы заберут його на роботу до Німеччыны! Сидор чул, же даякы ґазды рыхтуют ся іхати до Росиі – о, там то земля прекрасна, а не як на тым Чортовым Вершку! Ци і самому бы ся не вписати? Вписал ся…
Днеска бесідуєме о Лемках, якы поіхали в Радянскій Союз в 1939-1940 рр., о тым, што было пред тым і о тым, одкаль просты селяне дознали ся, як добрі жыти в совітскій державі.
Коментарі