Одбыв ся юбілейный річник фестівалу Червена ружа в Ужгороді

В суботу 14-го авґуста 2021-го року одбыв ся юбілейный 20-ый річник фестівалу русиньской културы Червена ружа, котрый орґанізує Народна рада Русинов Закарпатя. Фестівал проходив в просторах ужгородьского лялькогово театру.

Юбілейна Червена ружа привітала множество выступаючіх, котры одпрезентовали спів, танець і поезію. Публіку чекав богатый тригодиновый проґрам.

Хочеме тій державі добра

Фестівал Червена ружа традічно одкрыв голова Народной рады Русинів Закрпатя Євген Жупан. Як повів, хоць Русины не суть дотеперь вызнаны на Україні, мають можливость холем орґанізовати такы културны події, якыма быв і суботній фестівал, мають свої орґанізації, ці редакцію в локалній телевізії.

Жупан підчеркнув, же за 30 років незалежности Україны, котру собі буде держава припоминати за пару днів, Русины много раз звернули ся до україньского презідента, кабінету міністрів ці Верьховной рады Україны, жебы вызнати Русинів.

„Мы не екстремісты. Мы законопослушны гражданы Україны. Хочеме тій державі добра. Хочеме демократічны прінціпы, котры суть записаны і в законах Україны. І зато знова жадаме ліквідовати тоту несправедливость, котра была зроблена односно нас по Другій світовій войні,“ повів почас вступного слова Жупан.

Споминало ся і на помершых Русинів

Жупан у своїм одкрываючім приговорі звернув увагу і на то, же наперек пандемії і омного складнішым условіям наконець повело ся юбілейный річник зорґанізовати. Но припомянув так само, же за остатні два рокы од нас навсе одышли великы Русины.

„За послідні два рокы мы стратили выдатных теперішніх будителів Русинів, котры дали великый вклад за послідніх 30 років,“ повів голова Народной рады Русинів Закарпатя.

Жупан спомянув Юрія Чорія, автора 75-ох книжок, русиньского словаря, Михаіла Алмашія, русиньского педаґоґа, автора многых научных публікацій, писателя Михаіла Кеміня, Олґу Прокоп, вызначну културно-общественну діятельку, котра до остатніх днів пропаґовала русиньску културу, Михаіла Града, якый быв председом Союзу русиньскых писателів Закарпатя, писателя Йосифа Лемка і Богдана Ґамбаля, котрого означів за „великого нашого приятеля з Польщі, якый приходив на нашы фестівалы.“

Богатый проґрам фестівалу

По вступнім слові Жупан попросив делеґацію, жебы од Народной рады Русинів Закарпатя ішла покласти квіткы ку памятнику Духновіча в Ужгороді.

В складі делеґації быв академік Михайло Белень, автор памятника, Іван Палінкаш, член презідії Народной рады Русинів Закарпатя і за молоду ґенерацію Яніна Штефаньска, котра пізніше выступала з ансамбльом Бабчина співаночка, якый основала і довгы рокы вела Олґа Прокоп.

На початку културного проґраму за мір в країні і за то, жебы фестівал добрі проходив, участны помолили ся. Молитву вів православный священик і русиньскый култорно-общественный діятель отець Димитрій Сидор, так само член Народной рады Русинів Закарпатя.

Пак ся вже публіка могла тішыти на досправды богатый проґрам, в котрім была русиньска музика, спів але і літературне слово. На фестівалі было видіти выступаючіх вшыткых ґенерацій, од найменшых дітей, аж по тых скоріше народженых інтерпретів ці авторів, котры не забывають на свою материньску бісіду, на то, хто суть, і розвивають русиньску културу далше.

З великого множества выступаючіх спомяньме холем такых інтерпретів і ансамблі як Петро Матій, Мірослава Копинець, Бабчина співаночка, Антон Галас, Василь Січ, Сергій Савчук, Кирниченка але і много далшых.

Свої літературны творы на сцені одпрезентовали Анна Мегела, Михайло Бабидоріч, котрый быв і конференцьєром проґраму, Іван Бузаш ці Леся Саша Адамова, яка в тот день дополідне в Ужгороді презентовала свої книжкы поезії.

На фестівалі быв фолклор, але і модерніша музика, мож было видіти зачінаючіх нашых умелців, але і бардів русиньской културы на Підкарпатю.

На фестівалі і загранічы Русины

Хоць юбілейный річник одбывав ся за строгых обставин почас пандемії, што комплікує ходити через граніці меджі державами, Червена ружа мала знова і меджінародну участь.

Підкарпатьскых Русинів пришов поздоровити з Мадярьска Віктор Крамаренко, председа Вседержавного русиньского самосправованя, і Петро Медвідь за Русинів Словакії, котрый передав в Ужгороді щіры поздоровліня і од Русинів з Польщі, якы не могли быти участны події.

На Червену ружу пришли і представителі далшых русиньскых орґанізацій, котры діють на Підкарпатю.

20-ый річник фестівалу Червена ружа быв знова краснов културнов акційов, котра вказала, же наперек вшыткому Русины суть, бо жыє їх бісіда, їх култура, їх співанка, а і будуть, бо на сцені мож было видіти і тоты найменшы Русинята, котры презентовали наше културне богатство.

Надіяме ся, же о рік будуть ліпшы пандемічны обставины і Червена ружа буде мож проходити і за векшой меджінародной участи Русинів, котры творять єден неділительный народ.

ТЕКСТ НАПИСАНЫЙ В ПРЯШІВСКЫМ СТАНДАРДІ РУСИНЬСКОГО ЯЗЫКА