Голосник

Пару позначок ку лічіню травмы

Перед сто роками быв підписаный Тріаноньскый договор. Тот окрім іншого знова потвердив і граніці Чехословакії включно найвыходнішой провінції – Підкарпатьской Руси. Мадярьскый народ, тот в граніцях Мадярьска, але і Мадярі в далшых державах, котры ся в них знайшли вдяка Тріанону, то доднесь беруть як свою велику прогру і потупу. Включно тых на Словакії.

Нич на тім у великого чісла Мадярів на Словакії не мінить ани факт, же в меджівойновій Чехословакії, хоць ся знайшли в новій позіції, позіції народностной меншыны, барз скоро мусили зрозуміти, же жыють на тім ліпшім боці граніці. Тадь што до демокрації, Чехословакія была островом демокрації, і на тот час права меншын, а гражданів обще, были на высокім рівню. Нич на тім не мінить ани факт, же днесь є што до стану демокрації на тім Словакія так само ліпше і в окдрытім Шенґеньскім просторі є вже абсолутно єдно, на котрім боці граніці чоловік жыє.

Припомянутя собі сторічніці великой травмы укріплять і далша фрустрація словацькых Мадярів. Тота выходить з того, же першый раз по 30-ох роках од зміны режіму, не мають своє політічне заступліня в словацькым парламенті. Значіть, мають, бо депутаты мадярьского походжіня там сидять і днесь. Лемже то не суть „їх депутаты“, бо їх депутаты бы то были лем втогды, кебы там сиділа мадярьска партія.

Є то сітуація, котру мадярьска меншына не зажыла довгый час. Іншы меншыны то не зажыли ниґда, кедь ся бавиме о тім, же бы Ромове, Русины ці далшы народности мали даколи свою партію в парламенті. Но важность сітуації, котру собі запричінили мадярьскы політіци самы тым, же ся не доїднали на сполочнім кандідачнім списку, чують і словацькы політіци, котры не можуть іґноровати найвекшу народностну меншыну, котрой політіци докінця стояли при найважнішых моментах на словацькій пути за демокраційов, і все стояли на тім добрі боці.

І так наприклад председа словацькой влады зробив історічный крок, кедь з нагоды сторічніці Тріанону, што є іншак і найвекше мадярьске державне свято – День народной співналежности Мадярів, закликав на Братіславскый град сто вызначных представителів мадярьской народностной меншыны на Словакії. І підкреслив, же минулость сьме не писали, але будучность є в нашых руках.

Партія мадярьской комуніты публіковала на своїм сайті Меморандум мадярьской комуніты, котрый передали при стрічі на Братіславскім граді премєрови. В нім наприклад жадають і то, жебы мадярьска комуніта была в Преамбулі Конштітуції Словацькой републікы признана за державотворну.

Тото собі выжадує лем пару позначок. Тов першов є, же омного основнішым днесь в одношіню ку граніцям  держав є рішіня союзників по Другій світовій войні, не рішіня Тріанону. То по Другій світовій войні были знова потверджены граніці Мадярьска, Чехословакія уж таке щастя не мала і пришла о Підкарпатьску Русь.

Тов другов позначков є, же покля бы Мадярі мали быти державотворным народом, яке бы пак мало быти місце Русинів, котры ся в граніцях Чехословакії не знайшли недобровольно, як то было в їх припаді, але приєднаня своїх теріторій зробили властным політічным актом, котрый быв на мірній конференції схваленый?

По третє, покля хоче влада лічіти народностны травмы, пак бы то не мало быти заміряне лем на єдну меншыну. З боку Русинів є єднако природным, як про Мадярів споминати на про них несправедливый Тріанон, споминати на русиньскый Мніхов – анекцію Підкарпатьской Руси Совітьскым союзом, і тым страту той прівілеґії, же в меджівойновім часі была їх отцюзнина, значіть часть ньой, окремым субєктом меджінародного права. Субєктом, котрый мав мати автономію, субєктом, в котрім мали о своїх справах вырішовати Русины, но нажаль, по Другій світовій войні ся з того стала лем область.

Фотбаловым жарґоном бы сьме могли повісти, же сьме з Premier League пропали до сельской ліґы. А то уж не мусиме припоминати, што слідовало в комуністічных державах – абсолутна денаціоналізація Русинів, їх неіснованя, їх українізація. Дістанеме запрошіня на Братіславскый град?

Значіть, покля хоче влада лічіти травму, пак бы то мала робити і односно далшых меншын, нелем єдной. Но лічіня травмы бы не мало быти лем о позванях на Братіславскый град.

Лічіня травмы бы мало быти о добрім меншыновім законі, котрый бы наприклад по взорі іншых держав міг раховати і з меншыновыма самосправами, о добрім практікованю меншыновых прав, а не треба ся боронити ани зміні споминаной Преамбулы. Но веце як о тім, хто ту є або не є державотворным, бы ся мало тискати на то, жебы сьме были вшыткы собі рівны. Зато бы абсолутно старчіло, кебы ся окрім словацького народа дістали до Преамбулы і членове народностных меншын до іншой позіції к суть теперь.

Минулость змінити не можеме, но покля має влада досправдовый інтерес рішыти народностный вопрос, пак можеме довєдна творити будучность. Но не лем про єдну меншыну, а не лем при сторічніці Тріанону.

Статя была написана як коментарь „Вступне до контроли“ лемківского радія lem.fm. Жрідло фотоґрафії: Maďari.sk

ТЕКСТ НАПИСАНЫЙ В ПРЯШІВСКЫМ СТАНДАРДІ РУСИНЬСКОГО ЯЗЫКА

Шеруй.

О авторі

Петро Медвідь

Народженый в центрі Пряшівской Руси, в місті Пряшів. Локалпатріот. Актуалну тему з його точкы погляду мож чути каждый четверь в проґрамі Вступне до контроли о 18.10 год. Каждый робочій день од 8.00 год. мож слухати його Корзо, в котрім вас возьме до світа актуалной політікы. Контакт: petro@lem.fm

Коментарі