17-го мая минуло 110 років од народжіня русиньского маляря, педаґоґа і народного художника Україны Ернеста Контратовіча. Контратовіч належав до другого поколіня русиньской Підкарпатьской малярьской школы.
Народив ся Ернест Контратовіч 17-го мая 1912-го року до родины народного учітеля в селі Кална Розтока. Село втогды належало до Великоберезняньского округу, по 1945-ім році дістало ся до днешнього окресу Снина на Словакії.
Як мав шістьнадрцять років, послали го до Ужгороду на півцьо-учітельску семінарію. А там учів рисованя і ґеометрію єден із основателів Підкарпатьской малярьской школы Адалберт Ерделі.
Якраз він підхопив інтерес і способность молодого Контратовіча і порадив му ходити до публічной школы рисованя, де ходили талентованы хлопці із семінарії, як і з Ужгородьской реалной ґімназії. За помочі Адалберта Ерделі і Йосифа Бокшая пришли успіхы і молодый штудент вырішыв, же цілый жывот буде лем малярьом. Ерделі зістав нелем його учітельом, але і приятельом.
Як закончів семінарію в 1932-ім році, пішов учіти до народных школ в селах Луг, Сухый і Ужок. Вів там корешпонденцію з Ерделійом, Коцком, Шолтесом, Борецькым – далшыма вызначныма малярями, котры учіли втогды на Верьховині. З втогдышнього часу зістали образы як Портрет жебрака Олексы, Німа дівка, але портреты як жанер не стали його облюбленыма.
На образах з тых часів доміновали тмавы фарбы, котры в образах з войны іщі веце ідуть до чорной. Контратовіч майстровскы оперує з чорнов, котра стала його средством выражіня. Робить в тім часі екпресівны полотна.
З приходом совітьскых властей по 1945-ім році мінить ся і його творчость, домінують оптімістічны сцены народных традіцій, робить головно пейзажи, захоплює горы, Верьховину, рослины.
В 1945-ім році ужгородьскы малярі мали актівну намагу отворити художню школу і орґанізацію, котра бы соєдинила професіоналных малярів. В 1946-ім році тоты інштітуції были основаны і Ернест Контратовіч зачав учіти в Ужгородьскім художньо-промысловім учіліщу, а быв єдным із орґанізаторів закарпатьского одділіня Союзу художників Україны.
Цілый час свої образы выставльовав. Но поступно о його роботы не быв інтерес. Совітьскы урядны штруктуры гамовали інтерес о нього. Мало ся о нім писало, совітьскый режім не барз хотів звертати увагу на неконформомного художника. Лемже йому ани нич од властей не было треба. Старчіло му каждый день быти із пензликом в руці.
В 1960-х і 1970-х роках пришли персоналны выставкы в Києві, Пряшові, Львові, Одесі і інде. Овразы зачали куповати українькы музеї а Контратовіч наконець працує аж до остатньой можливости творити. А пришли і нагороды – званя Заслуженый художник Україны, потім Народный художник Україны, і далшы.
Дожыв ся высокого віку і в другій половині 1990-ых років дістав медайлу почестного жытеля села Кална Розтока. Правда, уж по ню не пришов, быв хворый і слабый.
Вмер Ернест Контратовіч 23-го децембра 2009-го року. Лишыв по собі світ свойой любви, підкарпатьскый світ, котрый заникнув у такій подобі, як го знав він, но далше жыє і вдяка його образам.
Фотоґрафії: BROVDI ART.
ТЕКСТ НАПИСАНЫЙ В ПРЯШІВСКЫМ СТАНДАРДІ РУСИНЬСКОГО ЯЗЫКА