Перед 65-ма роками проходив процес із владыком Ґойдічом

Выконштруованый процес із трьома „велездрадныма“ католицькыма єпіскопами, міджі котрыма быв і ґрекокатолицькый пряшівскый єпарха Павел Петро Ґойдіч, зачав 10-го януара 1951-го року і скінчів 13-го януара. Вердікт суду одзвучав 15-го януара. Головне їднаня суду было дня 11-го януара.

Суд із римокатольцкыма єпіскопами Яном Войташшаком, Михалом Бузалков, і ґрекокатолиьцкым єпіскопом Павлом Петром Ґойдічом проходив перед сенатом Державного суду в Братіславі. Тот процес быв частьов протицерькоцвной політікы, котра была орґанізована втогдышніма комуністічныма властями, якы ся пучом дістали ку моці в Чехословакії у фебруарі 1948-го року.

Єпіскопы были обвинены із злочінів воєньской зрады, велезрады, і далшых выдуманых злочінів. Бузалкови і Ґойдічови навеце приписали шпіонаж, котра мала быти проти Союзу совітьскых соціалістічных републік. Трьох єпіскопів заарештовали вже у 1950 році, дакілько тыжднів їх фізічно і псіхічно мордовали, жебы їх так „приготовити“ на монстерпроцес, в котрім было допереду ясно, же будуть одсуджены. Процес быв докінця высыланый Чехословацькым радіом по цілій републіці.

Войташшак быв одсудженый на 24 років арешту, конфішкацію маєтку і фінанчну кару 500 тісяч Корун чехословацькых. У 1963-ім році му была решта кары одпущена і умер в 1965-ім році. Бузалка і Ґойдіч дістали дожывотны кары, конфішкацію маєтку, фінанчну кару 200 тісяч Корун чехословацькых. Бузалкови із здравотных причін у 1956 році перервали кару і жыв у інтернації в Чехії, де умер і 1961-ім році. Днесь вже блаженый священомученик Павел Петро Ґойдіч умер 17-го юла 1960-го року, в день своїх народенин, у арешті в Леополдові. Там быв і похороненый міджі вязнями, аж пізніше подарило ся го ексгумовати і перевезти до Пряшова – до кріпты під Ґрекокатолицькым катедралным собором св. Йоана Крестителя. Вшыткы трьоми были одсуджены на страту гражданьскых прав.

Ґойдіч ся не дожыв обновліня Ґрекокатолицькой церькви в Чехословакії, котра была од 1950 року ілеґална. Тото досягнув аж його єпіскоп помічник, котрый так само быв одсудженый і сидів у арешті, днесь тыж блаженый, Василь Гопко, котрый вєдно із священиками схосновав вольнішый період у 1968-ім році, почас такзваной Празькой яри. Ґойдіч окрім вызначной душпастырьской роботы записав ся до історії і тым, же Русинів напоминав, жебы были горды на свій народ, і жебы голосили ся при переписах населіня так, як нас назвав отець Александер Духновіч – за Русинів. Окрім того, же є про ґрекокатоликів днесь блаженым єпіскопом, мож го брати як великого будителя Русинів першой половины 20-го столітя.

ТЕКСТ НАПИСАНИЙ В ПРЯШІВСКЫМ СТАНДАРДІ РУСИНЬСКОГО ЯЗЫКА