Минать 80 років од часу, коли вмер священик, політічный і културный діятель, і третій за порядком ґубернатор Підкарпатькой Руси Константін Грабарь. Із функції ґубернатора быв одкликаный лем два місцяці перед свойов смертьов.
Народив ся Константін Грабарь в Ужгороді 15-го авґуста 1877-го року. Штудовав на ґімназії в Ужгороді, по котрій продовжовав учіти ся в духовній семінарії в Остригомі. У 1898 быв рукоположеный на ґрекокатолицького священика і єпіскоп го призначів за пароха в селі Великы Лучкы, де быв аж до 1908-го року. Потім служыв парохом до 1921-го року в селі Дубрівка.
Політічна карьєра
Свою політічну діялность зачав Грабарь в році 1919. Втогды быв выбраный до сейму Мадярськом новозаснованой автономной теріторії, яка дістала назву Руська Крайна. Была то автономна русиньска провінція, яку Мадярьско сотворило законом із 21-го децембра 1918-го року, но тота автономія дефінітівно заникла обсаджіньом теріторії чехословацьков і румуньсков армійов 3-го мая 1919-го року. Грабарь дав як член сойму пропозіцію, жебы не зачати роботу депутатів, аж покля мадярьска влада точно не вызначіть граніці Руськой Крайны. Депутаты з тым были согласны.
Уже в марці 1919-го року зачав быти прихыльником прочехословацькой орьєнтації і став членом веджіня Централной руськой народной рады в Ужгороді, в котрій мав важну роль при приготовліню декларації із жаданьом приєднаня русиньскых теріторій до складу Чехословацькой републікы із дня 8-го мая 1919-го року. Грабарь быв потім і членом делеґації, котра іщі в тім самім місяці принесла тоту декларацію до Прагы.
У 1921-ім році зохабив роботу священика і зачав брати актівну участь в економічнім жывоті русиньского краю як директор в інштітуції Подкарпатскій банкъ. В банці быв директором в роках 1921 аж 1928, так само быв у тім часі Грабарь і заступником головы Рады обходу і комерції в Кошыцях. Окрім того быв у 1923-ім році членом муніціпіалной рады міста Ужгород і в роках 1933 аж 1935 мером (пріматором) Ужгорода.
Што політічной орьєнтації Константіна Грабаря дотулять ся, в першых роках чехословацькых властей (рр. 1920 аж 1925) быв членом Селяньско-републіканьской земледільской партії і Хрітіаньско-народной партії, потім приєднав ся до владнучой Аґрарьной (Републіканьской) партії.
Ґубернатор
Грабаря остатня чехословацька влада призначіла 15-го фебруара 1935-го року ґубернатором Підкарпатьской Руси. До функції быв выменованый як безпартійный кандідат. Быв третім за порядком ґубернатором, по Ґриґорійови Жатковічови і Антонійови Бескидови. На тій посаді быв до 1938-го року. Но реално то была лем декоратівна функція без впливу на рішіня справ. Припомяньме, же як раз Жатковіч про тото, же функція ґубернатора не мала досправдовый вплив, із посады абдіковав. Грабарь у тій позіції дотримовав ся прочехословацькой русиньской орьєнтації, намагав ся не іти до конфлікту із українофілами і русофілами з тым, же в жадній із політічных напрямів не мав реалне слово.
Його ґубернаторьскы компетенції были зукріплены в резултаті приятя чехословацькым парламентом Закона ч. 172 із 1937-го року о дочасній управі правной позіції ґубернатора Підкарпатьской Руси. Но в часі політічной крізы у 1938-ім році і боротьбы меджі владов у Празі і радікалныма політічныма силами за автономію зістав Грабарь лем позоровательом звонка. Антічехословацькы позіції радікалів не імпоновали ґубернаторови і він сам запропоновав владі в Празі, жебы далше звекшыла його ґубернаторьскы права, но то уж быв час, коли Чехословакія мусила рішыти іншы важны проблемы.
По Мніховскім діктаті
Мніховскым діктатом быв заскоченый і лем безрадно слідовав боротьбу автономістів вшыткых напрямів о здобытя властей. По Мніховскым діктаті была выменована перша влада Підкарпатьской Руси, і председом той влады став проукраїньскы орьєнтованый Авґустін Волошин. Грабарь вытворіня влады взяв до відома. Но підписати апелацію міністра про Підкарпатьску Русь Івана Парканія на підпору єдности Чехословацькой републікы не хотів. Чехословацькый премєр Ян Сіровый із той причіны Грабаря одкликав ку дню 9-го октобра 1938-го року і за ґубернатора выменовав як раз Парканія.
Грабарь ся тым поступом чув быти дотуленый. Одышов на свій маєток в селі Чертеж коло Ужгорода, де занедовга, 21-го децембра 1938-го року, вмер.
ТЕКСТ НАПИСАНИЙ В ПРЯШІВСКЫМ СТАНДАРДІ РУСИНЬСКОГО ЯЗЫКА