Петіція о нас самых

Карпаторусиньске конзорціюм в Северній Америці, котре зъєдинує і коордінує роботу вшыткых карпаторусиньскых орґанізацій в Канаді і Споєных штатах Америкы вчера розбігло інтернетову петіцію. Петіція і підписаня петіції є важне не лем про вытворіня тиску на новы власти на Україні, але она выповість і дашто о нас самых. О Русинах.

Текст петіції є ясный і простый. В рамках процесу будованя новой Україны по тогорічных осінніх парламентных вольбах і в намаганю Украіны стати ся повнодемократічнов країнов, мусить Україна на своїй теріторії забеспечіти признаня різных народів і підпорити їх автохтонны културы. Значіть, мусить прийти і ку тому основному, признаню карпатьскых Русинів за окрему народность, єднако як то вже уробили іншы державы, конкретно Словакія, Польща, Мадярьско, Румунія, Чеська републіка, Сербія і Хорватія. Што є в тексті петіції важне в одношіню ку Україні, то є то, же сіґнатары петіції не лем жадають штось, але і позітівно оцінюють признаня русиньскго языка як окремого языка і схваліня його вжываня в освітніх і громадьскых інштітуціях, ку чому дав можливость Закон о основах державной языковой політікы з 2012 р., котрый підписав іщі презідент Янукович. Навеце, сіґнатары, і то сіґнатары з цілого світа, потверджують, же суть за всокочіня теріторіалной інтеґріты Україны і суть проти будьякым намагам іншых держав о нарушіня той інтеґріты. Чом суть тоты два пункты важны в одношіню ку Україні? По перше, Русины давають знати, же барз добрі знають свою сітуацію на Україні, без огляду на то, де жыють, і знають оцінити, кідь ся штось позітівне зробить. То є припад языкового закона. По друге, верейным выголошіньом в тексті петіції ясно декларують, же русиньскый рух не є політічным рухом, котрому іде о розбиваня державы, як то дакотры рады о нас бісдідують. Же не сьме не приятелі, але же нам іде о нич інше, як о здобытя своїх основных прав, прав, котры в демократічнім світі вже давно маєме. О то, жебы сьме могли на Україні жыти як свободны люди, котры ся можуть голосити ку свому і всокотити тото своє про нашы далшы ґенерації. Но і є ту іщі третій пункт. І тым пунктом є, же петіцойов піднимаме помыселный палець Києву і сімболічно вказуєме, же так жаданый україньскый інтеґрачный успіх може мати важну барьєру на дразі. І тов барьєров наконець не мусить быти Москва, але, і хто бы то чекав, Русины, котры можуть штораз голосніше бісідовати о тім, же Україна не належыть до Европы, покля ся европскы не справує ку своїм жытелям і зо своїма практіками в одношіню ку Русинам, покля їх не змінить, бы досправды мала радше глядати своє місце в даякім новім московскім союзі.

Тото суть справы, котры вже были веце раз повторяны і думам, же їх не є потрібне знова і знова поясньовати. Петіція має але і іншу дімензію і буде свідчіти дакус і о нас самых. О образі Русинів.

За веце як дві десятьріча, од коли Русины знова зачали возроджовати ся на розвалинах комуністічных републік, было написаных много апелацій, котры жадали о признаня Русинів за окрему народностну меншыну в новій, незалжній Україні. Єднак то доднесь было без успіху, а, і то є важне, все то робило якесь русииьске „політбюро“, значіть Світова рада Русинів, ці окремы орґанізації в членьскых державах Світово конґресу Русинів. Но все то были лем даякы функціонарі, котры суть актівны в русиньскым русі. Ниґда то не быв прямый голос народа. Ниґда то не быв підпис каждого, хоць простого Русина, котрый не хоче далше смотрити на несправедливость, котра ся діє в одношіню ку Русинам на Україні. Тото є перша можливость, коли каждый, ці актівный або простый Русин, каждый хто має приступ до інтернету, може пожетрвовати дві минуты свого і так безцільного блуканя ся в електронічнім світі, і дати ясно наяво, же му то не є єдно, і же стоїть за своїм народом, за своїма людми, котры мають лем тото „нещастя“, же ся народили на іншім боці граніці. А што є іщі важніше, то є то, же тот акт може свідчіти о тій найосновнішій справі.

В русиньскім русі такой на зачатку возроджіня выникнув Світовый конґрес Русинів. Цілы рокы бісідуєме о тім, же сьме єден народ розділеный в многых державах. Конґрес має быти єдным із потверджінь того, же сьме єдно, без огляду на то, якы етнонімы в тых котрых державах про свій народ хоснуєме. Але быти єдным народом, то не суть лем порожні выголошіня. Быти єдным народом, то значіть мати єдно сердце і єдно думаня. Думаня, котре нам якбач треба змінити. Кідь сьме єден народ, потім тот ці тамтот проблем, не є проблем „тамтых Русинів“, але проблем Русинів. Мали бы сьме зачати усвідомльовати собі то, же проблем невызнаня Русинів на Україні, не є лем проблем Русинів на Україні, але проблем Русинів. Чом? Є то просте. Зміньме наше роздумованя і попозерайме ся на сітуацію так: В моменті, коли перейдеме граніцю з Українов маєме дві офіціалны можливости. Перша, же єм Словак, Поляк, Мадярь… котрый пришов на Україну. Друга, єм Українець зо Словакії, Польщі, Мадярьска… котрый пришов на Україну. Можу быти єдным або другым, але не можу быти тым, чім досрпавды єм. Як ся нам то любить, кідь на то посмотриме з такого боку?

Покля сьме досправды єден народ, покля то холем дакус чуєме в собі, потім бы нам то не мало быти єдно. І петіція є якраз можливость, котра ся так скоро не мусить повторяти, кідь обще іщі прийде така можливость, і котров тото своє почутя можеме выразити. І вєдно з тым можеме дати знати Києву, же його позіція ку Русинам пересягує його властны державны граніці.

Є на каждім чоловіку, як буде рішыти. Петіція, ці уж з його, або без його підпису, буде мати значіня. Але не буде мати значіня лем про Київ. Она тым, кілько сіґнатарів під ньов буде підписаных, буде значуча і про нас самых. Буде то наш образ. Буде то будь образ єдного народа, або образ тых, котры то о собі бісідують, але з лопатками і ведерками собі будують властны замкы, каждый на своїм пісковиску.

Петро Медвідь, Пряшів

(Статя была написана як коментарь „Вступне до контроли“ лемківского радіа lem.fm)

ТЕКСТ НАПИСАНИЙ В ПРЯШІВСКЫМ СТАНДАРДІ РУСИНЬСКОГО ЯЗЫКА

Ту мож підписати петіцію.